У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Ядерна енергія кардинальним чином змінила світову безпеку після 1945 року. Саме завдяки ній людство опинилося на крок від загибелі, хоча створення на її основі ядерної зброї стало стримуючим фактором для повноцінного застосування цього типу озброєнь. Ядерна безпека є критично значущою для майбутнього українського суспільства через спадщину Чорнобильської катастрофи 1986 року.
Початок 2022 року позначився гучною заявою країн клубу ядерних держав (США, Китай, Росія, Велика Британія, Франція) щодо дотримання умов Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Сторони висловили рішуче прагнення «працювати з усіма державами з метою створення атмосфери безпеки, більш сприятливої для прогресу у сфері роззброєння з кінцевою метою побудови світу, вільного від ядерної зброї, без шкоди для чиєї-небудь безпеки».
Ядерний фактор належить як до питань озброєння, так і енергетики. Відносно енергетичного сектору, то тут в Україні є декілька викликів. Упродовж 30 років незалежності наша держава зберегла потужності в ядерній енергетиці, а саме 4 атомні електростанції. Втім, перетворення в бік відновлюваних джерел енергії, а відтак наближення до мети Євросоюзу, щоб Європа стала нейтрально кліматичним континентом до 2050 року, заважають декілька речей.
читайте також:
Насамперед це підприємства, які вже давно не працюють та є джерелом загроз для здоров’я українців. Це безпосередньо стосується екологічної ситуації. Водночас агресія Росії проти України, яка триває з 2014 року, має у своєму арсеналі й компонент енергетичного тиску Європи. Це проявляється через будівництво російсько-німецького газогону «Північний потік − 2», який в разі запуску нівелює роль України як країни, яка забезпечує транзит газу до ЄС.
Через це питання убезпечення ядерних відходів, які залишилися в спадок від радянських підприємств, а також реалізація потенціалу атомної енергетики України, належать до важливих тем національної безпеки. Актуальності додає нещодавнє рішення Європейської комісії відносно того, що атомна енергія та природний газ можуть за певних умов бути включені до законів, що регулюють «зелену» енергетику ЄС. Іншими словами, це шанс для України отримати істотні пільги від Євросоюзу, аби убезпечити себе від енергетичних загроз з боку Кремля.
Згідно з аналітикою Стокгольмського інституту дослідження міжнародного миру, ще з 1990-х років Велика Британія, Європейський Союз, США, Норвегія, Швеція, Міжнародне агентство з атомної енергії та Інтерпол надають донорську підтримку щодо ядерної безпеки в Чорноморському регіоні. Після розпаду СРСР країни Заходу виступали за ядерне роззброєння колишніх радянських республік (Білорусь, Україна, Казахстан). Виключення становила Росія, яка сама себе встановила спадкоємцем Радянського Союзу, а відтак й всього ядерного потенціалу.
Україна відмовилася від ядерної зброї, підписавши Будапештський меморандум у 1994 році. Тоді це сталося в обмін на гарантії територіальної цілісності з боку країн клубу ядерних держав – Великої Британії, Сполучених Штатів Америки та Росії. Згодом Франція та Китайська Народна Республіка отримали статус спостерігачів угоди. Але без’ядерний статус України сформував нові безпекові виклики для нашої держави, які більше пов’язані з внутрішньою ситуацією, наприклад ремонт підприємств, які вже давно не працюють у галузі ядерної енергетики.
Відносно питань безпеки використання ядерної енергії Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами, зокрема Європейським Союзом. Тут маємо декілька викликів, зокрема численні підприємства, які працювали за часів СРСР з ядерною енергетикою, однак за останні 30 років перетворилися на звалища уранових відходів. Усе це безпосередньо впливає на кліматичну ситуацію.
Всього за період 1991−2021 років Євросоюз надав фінансової допомоги Україні з питань ядерної безпеки на суму в 1,07 мільярда євро. Це стосується як оновлення 4 атомних електростанцій, так і убезпечення непрацюючих підприємств від розповсюдження радіоактивних відходів навколишніми регіонами.
А за умов російсько-української війни захист критичної інфраструктури належить до стратегічних завдань національної безпеки, а відтак й стійкості до гібридних загроз. Це один із пунктів стійкості, запропонований НАТО під час Варшавського саміту 2016 року.
читайте також:
Вкрай критична ситуація склалася на території Придніпровського хімічного заводу в місті Кам’янське. За радянських часів підприємство спеціалізувалося на виробництві рідкоземельної продукції, а також фосфатних добрив. Головне завдання, яке покладалося на цей завод у рамках радянської ядерної енергетики, – переробка уранової руди. Щоправда, з початку 1990-х років завод припинив свою роботу й перетворився на груду металу з радіоактивними відходами.
Тепер головним завданням для української влади є безпека навколишнього середовища поблизу Придніпровського хімічного заводу. Хоча це стосується й інших підприємств, які навряд чи сприяють переходу на відновлювальні джерела енергії. Водночас це вимагає капітальної реконструкції (яка вже почалася за підтримки ЄС), адже мова йде про 9 хвостосховищ загальною територією в 2,5 млн кв. м.
Під час грудневої пресконференції «Підтримка реабілітації колишнього Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ) з боку ЄС вступає у третю фазу» заступник голови Представництва ЄС в Україні Ремі Дюфло заявив, що «українці, як ніхто, знають про ядерні відходи. Мова йде про виклик для здоров’я та навколишнього середовища, а не лише забруднення річки Коноплянка».
Ремі Дюфло також зазначив, що «першим пріоритетом є ізоляція небезпечних територій. Ця мета включена в довготермінову стратегію до серпня 2025 року».
Минулого року було завершено другу фазу приведення у безпечний стан площі колишнього Придніпровського хімічного заводу. Все це реалізується в рамках Instrument for Nuclear Safety Cooperation (програма зі співробітництва в галузі ядерної безпеки) Європейського Союзу. Після двох фаз роботи було вкладено 4, 6 млн євро в убезпечення території заводу від кліматичних загроз. У результаті цього було створено 5 радіаційних контрольованих зон та інші речі, пов’язані з ущільненням будівель підприємства.
Співпраця України з міжнародними партнерами у сфері ядерної безпеки триває. 28 грудня 2021 року було підписано Угоду про фінансування Річної програми дій 2020 року щодо співробітництва у сфері ядерної безпеки між Урядом України та Європейською Комісією. З українського боку документ погодила віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
На думку урядовиці нова угода «сприятиме вдосконаленню безпечного поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом в Україні, а також покращенню екологічній реабілітації колишніх ядерних об’єктів».
