ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Як думає армія? Про градус настроїв у нашому окопі

Прочитаєте за: 11 хв. 30 Грудня 2021, 15:27 18

Наприкінці листопада заступник Міністра оборони України Ганна Маляр під час тренінгу з роботи у соцмережах зауважила, що довіра до Збройних Сил є важливим елементом обороноздатності держави. Українська армія останні 8 років є лідером суспільних симпатій і міцно закріпилася на вершині рейтингу більшості соціологічних досліджень, які вивчають сприйняття державних інституцій. Звісно, внутрішньодержавні процеси, власне і в самій армії, тривають. Постійно змінною є і довколоукраїнська ситуація у світі. Зрозуміло, що попри згадані чинники, для України життєво важливо утримувати громадський тонус довіри й прихильності до ЗСУ на максимально високому рівні. Як важливим є і перебіг соціальних явищ всередині нашого військового організму. І без соціологічного інструментарію діагностики, генерації правильних управлінських рішень на основі соціологічної інформації про армію, методів соціального впливу тут не обійтися. Отже, поговоримо не просто про соціологію, а про військову соціологію, якою не так часто цікавляться медіа, але яка, особливо в час війни, є не просто соціальним «градусником» у казармі та в окопі…

Соціологія — не лише «дзеркало», а й чинник впливу

Наш супротивник ще з радянських часів використовував інструменти соціології не лише з діагностичною метою, а і як конструктор настроїв, відомий під назвою соціальна інженерія. Цей конструктор, особливо потужний у процесі реалізації певних тривалих стратегій, давно знаний у маркетингу і політології, він постійно вдосконалюється. Так само ефективною з точки зору виявлення вразливих соціальних явищ і формування деструктивних настроїв, колективних психозів, лояльності населення на території противника є військова соціологія, або інший її профіль — соціальна інженерія, що або розкриває внутрішній потенціал певної соціальної системи, або формує в ній слабину і знищує її. Вона здатна творити штучну соціальну реальність як концепт існування певного суспільного феномена, явища.

Відомо, що кремлівці активно послуговувалися соціологічними інструментами, намагаючись створювати локальні зони впливу в Україні. Найкраще це їм вдалося в Криму й на українському Сході. Їхні технології як моніторингу, так і впливу, постійно вдосконалюються. Активними є їхні різноформатні фокус-групи, потрібний фітбек вони отримують кількома каналами. З останніх трендів — запровадження масової психодіагностики людей за профілями в соцмережах. Спеціальний штучний інтелект вивчатиме цифрові сліди особистостей в Інтернеті — інформацію про інтереси, захоплення, події з життя. Про початок такої роботи свідчить видача в РФ гранту на дослідження можливостей використання штучного інтелекту для психодіагностики особистості за соціальними мережами. Гроші від Аналітичного центру при російському уряді отримала ФДБУ «Інститут системного програмування ім. Іваннікова». Інститут оголосив тендер для проведення дослідження на 36 млн рублів (понад 13 млн гривень). Підрядник зобов’язаний завершити роботи до 1 вересня 2024-го. Урядовці зауважують, що ця технологія, мовляв, покликана боротися із залученням громадян у тероризм і екстремізм. Хоча очевидно: так розробляють багатофункціональну систему глобального контролю та впливу, зокрема маніпулятивного. Бо через вкиди й інформаційні кампанії можна змінювати колективну когнітивну поведінку та громадську думку.

Соціологічним сервісом армії РФ займається Соціологічний центр Збройних сил Росії, а до проведення операцій стратегічного рівня Кремль залучає цілий штат соціологів.

У Західному світі найбільше лабораторій соціальної інженерії мають США, особливий їхній розквіт почався у 1960-ті. Багато з них працювали і працюють в інтересах оборони та спецслужб. Їхнє головне завдання — соціальне прогнозне проєктування як механізм формування громадської думки. Найвідоміший у галузі військової соціології — Науково-дослідний інститут поведінкових та соціальних наук Сухопутних військ США (штат — понад 1 тис. фахівців). Подібні центри є в американських ВМС і ВПС. У Великій Британії соцдослідження проводять військові психологи, у ФРН — Центр воєнної історії та соціальних наук Бундесверу.

Найскладніше завдання — міряти «температуру настроїв» соціуму за лінією окупації

Відтак, переходимо до огляду стану і перспектив військової соціології в Україні.

Кілька років тому я мав цікаву розмову з українським соціологом та політологом Костянтином Малєєвим. Він має думку, що соціологія недостатньо вивчена вітчизняними силовиками як повноцінний інструмент не лише аудиту, діагностики процесів у соціумі, а і як інструмент впливу та ухвалення рішень. У гібридній агресії головним об’єктом нападу є свідомість людей. І що думає населення про будь-які дії армії й держави загалом, має принципове значення. Зрештою, саме це населення і визначить, чия це територія. На думку дослідника, росіяни невтомно і системно проводили аудит українського ландшафту громадської думки щонайменше з 2004-го. Очевидно, це була підготовка як елемент стратегії. Вони перевіряли певну ідею — власне, розколу України на сегменти. І постійно прагнули намацати, де конкретно пролягає межа між ними. Тому для обрання сценарію ведення сучасної війни на певній території потрібно знати комплекс умов, зокрема соціологічних. І війську завжди цікаво — місцеве населення зустрічатиме їх прихильно, чи стрілятиме у спину. Пан Малєєв пропонує розглядати прикладну соціологію як ще один різновид боротьби з путінською агресією.

Політолог Костянтин Малєєв

Дивно, але соціологія в Україні з точки зору вивчення воєнно-військових феноменів дещо біфуркована. Річ у тім, що у нас є військова соціологія, але вона не може повноцінно вивчати цивільний соціум як суспільний «бульйон», з яким взаємодіють ЗСУ, а соціологія позавідомча, значно краще насичена фінансами і грантами, ніколи не отримає бажаного доступу у військо через його цілком зрозумілу закритість. Хоча проблематику армії таки спільними зусиллями цих двох секторів вдається більш-менш докладно вивчати.

Андрій Рождественський, директор Центру лідерства Українського католицького університету

Про роль поведінкових наук і використання соціологічних досліджень феноменів соціальної психології я нещодавно спілкувався з Андрієм Рождественським, директором Центру лідерства Українського католицького університету. Він зауважив, що якщо ми хочемо покращувати будь-який сектор: банківський, споживчий або ж ЗСУ, слід інструмент соціології використовувати. Науковець — прихильник одночасної роботи як військових соціологів, так і цивільних фахівців на платформі аутсорсингу. Насправді військові колеги можуть допомогти їм швидше опанувати і якісніше сформувати дизайн дослідження, оскільки вони краще і глибше перебувають у контексті проблематики. З іншого боку, присутність цивільних у такому дослідженні гарантує певну незаангажованість процесу. Але найскладніше завдання наразі — дізнаватися «температуру настроїв» соціуму за лінією зіткнення чи за адмінмежею з Кримом. А щоб ухвалювати рішення в контексті деокупації, її треба «міряти» постійно і на базі перевірених джерел.

Соціологія — коштовний, але економічно виправданий інструмент

На кафедрі суспільних наук Гуманітарного інституту Національного університету оборони України нам дали визначення військової соціології. Вона вивчає військо як соціальний інститут, а війну — як соціальне явище. Її цікавлять процеси, що відбуваються всередині армійської корпорації, світоглядне, ціннісне, мотиваційне наповнення кожного її сегмента. Вона розробляє сценарії дій відповідно до соціального ландшафту — ставлення людей на території до армії, взаємин з іншими соціальними інститутами.

Соціологія — наука, чий практичний вимір недешевий, але буквально економічно вигідний. Є дані Пентагону, які свідчать: своєчасні соціологічні дослідження, проведені у 2008 році, стали основою моделювання процесів, що дали економію військового бюджету в 4,6 млрд доларів.

Наразі соціологи мають ситуацію, коли глобальний підхід, який однаково використовували у своїй версії американці й росіяни, не дає результату. Ситуація: афганка вкидає гранату у колодязь, який їм у кишлаку викопали армійці США. За кілька днів там поставили камери. І бачать, як якась жінка кидає у криницю гранату. Вони збирають жінок і запитують одне: «Навіщо, це ж для вас зроблено?» Відповідь спантеличила: «Ви не розумієте, у нас до цього було три кілометри свободи, яку ми відчували, поки йшли до джерела води. Ми спілкуємося, розслаблюємося, почуваємося людьми, а ви нас позбавляєте цього». Це вказує на брак урахування соціальних обставин. Можливо, не потрібно змінювати цю ментальність, а використати її нюанси. І тому знати, чому у кримчан і жителів Донеччини існують певні когнітивні та поведінкові стереотипи, дуже важливо. Звісно, це теж можна встановити засобами соціології. Але чи можливі фокус-групи і заміри на окупованій території? Про релевантну інформацію — точну і вчасну — у цьому випадку говорити складно. У таких групах можна зрозуміти якесь завуальоване ставлення до подій за межею з «руським миром», але бути упевненими у релевантності даних ми не можемо. Реальну інформацію можна наразі отримувати від особистих джерел, яким довіряєш — тут імовірність правдивості найвища, як і в діагностиці за допомогою вивчення соціальної активності людей. Нам потрібна адекватна інформація, що там відбувається насправді.

У фокусі — постать військовослужбовця

Аби осягнути практичний вимір військової соціології ми зустрілися з провідним науковим співробітником науково-дослідного відділу прикладних соціологічних досліджень Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗС України Олександром Дєточкою.

Олександр Дєточка

— Олександре Дмитровичу, які особливості військової соціології? Які соціальні феномени її цікавлять?

Ми досліджуємо військово-соціальну реальність. Її унікальність у соціальній інформації, яку можна отримати за результатами прикладних соціологічних досліджень. Соціологічна інформація використовується в різних сферах людського буття. Зокрема, в маркетингових дослідженнях, вивченні електоральних настроїв. Органи військового управління також цікавляться такими замірами громадської думки, тим паче у час війни, аби враховувати у процесі розробки відповідних рішень.

Мусимо констатувати доволі крайні підходи до соціологічної інформації. Декому вважається ця робота простою — роздав анкети з запитаннями, зібрав їх, підрахував результати та й усе. Дехто каже, що це складний та дорогий процес і він нам майже не потрібен.

Командування отримує необхідну інформацію з різних каналів. Це ніби пазли єдиної картини. Серед тих пазлів є місце і для соціологічної інформації.

— Тобто, якщо якесь явище в окремому соціальному ландшафті ще не відбулося, інструментами соціології можна побачити його зародження?

— Тільки звернувшись до свідомості людини можна зафіксувати якусь тенденцію. І якщо ці дані доповнять інформацію, що є у військового керівництва, то й рішення можуть бути значно ефективнішими й вчасними. І можна тримати зворотний зв’язок із середовищем, як воно оцінило це рішення. Це важливий аргумент на користь військової соціології. Що доводить практика провідних армій світу. Два роки тому ми вивчали досвід Бундесверу, в якому є Центр воєнної історії та соціальних наук, чимось подібний до нашого закладу. Нас зацікавило вивчення питання стабільності й плинності військових кадрів. Їхнє дослідження називалося «Привабливість Бундесверу як роботодавця», що актуальне і для ЗСУ. У той час у ФРН ухвалили низку законів, що підняли престиж військової служби на ринку праці. Соціологи вивчали дієвість цих документів та їхній вплив на суспільство. Дослідження набуло моніторингового характеру. Уперше вони провели його 2016-го, потім проводили щороку. Ми зрозуміли, що працюємо за тією ж схемою, що й німецькі колеги.

Знаємо і американський досвід. Там дещо інші підходи. У кожної армії є власна модель соціологічного сервісу. У США використовують в режимі аутсорсингу соціологічні компанії, які виконують грунтовні дослідження в інтересах Пентагону. Пріоритет у них — вивчення морального духу особового складу, гендерної проблематики, особливо аспектів дискримінації сексуальних меншин. Також там працює і Центр поведінкових наук, зокрема в контексті запобігання конфліктам у військових середовищах та у взаєминах із цивільними.

— Як вплинула війна на розвиток військової соціології в Україні?

— Є досить свіжий нормативний документ, який регулює проведення військово-соціологічних та соціально-психологічних досліджень у ЗСУ (наказ Головнокомандувача ЗСУ № 330 від 30 жовтня 2021 р.). Досі в нас не було єдиного профільного нормативного документа, який установлює порядок проведення, замовлення, звітності в нашій галузі.

— Як з фінансуванням?

— Ми перебуваємо винятково на бюджетному фінансуванні без будь-яких грантів до додаткових вливань коштів. У нас є планові та оперативні дослідження. Останні — визначаються наболілими питаннями й проблемами. Тематика — передусім, постать військовослужбовця. Його морально-психологічний стан, взаємини у колективі, задоволеність військовою службою. Це ментальний зріз. Досліджуємо і стан реалізації антикорупційної та гендерної політики у ЗСУ, ефективність діяльності відповідних органів, задоволеність військових умовами служби. Третій блок тем — гострі соціальні аспекти умов війни. Зокрема, як наші військовослужбовці реагують на негативний інформаційний вплив із різних каналів.

Олександр Дєточка

Є теми у війську, які дуже цікавлять неурядові установи. Один із найяскравіших прикладів — дослідження, яке провів з дозволу Генерального штабу ЗСУ фонд «Повернись живим» «Чому військовослужбовці звільняються з армії?»

— Цією темою займаємося і ми. У цю роботу залучили велику кількість високопрофесійних фахівців із провідних наукових установ. Тобто, військово-соціальну реальність вивчають не лише усередині армії, а й поза її межами. Ми зробили порівняння їхнього дослідження з нашими даними. І вони принципово не відрізняються, окрім окремих моментів. У цивільних структур, які працюють в армійському середовищі, найбільша складність виникає з формуванням вибіркової сукупності соціологічного дослідження.

Інше дослідження неурядової структури називається «Невидимий батальйон». Жіночий фонд України упродовж останніх п’яти років вивчав питання ролі та місця жінки у військовому конфлікті та її подальшої адаптації у мирному житті.

Також провідні соціологічні установи на кшталт «Соцісу» чи «КМІС» постійно у дослідженнях окремими блоками включають питання з площини військово-суспільних відносин. Зокрема, щодо довіри громадян до армії, де вона постійно в лідерах симпатій українців. Вивчають і ставлення до війни на сході України.

Робота на випередження

— Днями оголосили про нові правила військового обліку для жінок і ширше коло професій, представниці яких підлягають реєстрації у ТЦК та СП. Чи проводять перед подібними серйозними рішеннями якісь соціологічні заміри, аби прогнозувати ймовірну суспільну реакцію?

— Звісно, такі сфокусовані дослідження варто виконувати на випередження, що в принципі й робиться.

— За моїми спостереженнями пік бажання в соціумі бути в армії, окрім сплеску 2014-15 років, де були суто патріотичні рушії, з точки зору професійної кар’єри і роботи, припав на 2017-18 роки, коли ЗСУ на ринку праці мали найкращі позиції. Чи правий я?

— Цілеспрямовано з питань самоідентифікації військових як професіоналів, оцінки статусності цієї професії останнім часом ми не проводили. А от відповідно до низки індикаторів, які відображають певні тренди, в цілому підтверджують описану вами картину. Приміром, якщо військовослужбовців попросимо оцінити престижність військової служби за п’ятибальною шкалою, то цей показник у різний час коливається на рівні 3-3,5 бали, які корелює комплекс чинників. Опосередкованим показником, який відображає вашу думку, є таке непряме питання «чи хотіли би ви, щоб ваші діти були професійними військовими?» Воно дуже точно відображає настрої. Маємо результат, що багато кадрових військових вважають цю місію лише своєю, але вони не прихильники того, аби її продовжували їхні нащадки: «Я маю відвоювати заради того, щоб не воювали мої діти».

Олександр Дєточка

Я теж екстраполював цю річ на себе, як офіцер запасу. У мене дві доньки і я ставив себе питання, чи хочу щоби вони присвятили життя армії. І мав різні відповіді. Інколи у мене з’являлася думка, що було б непогано, аби вони пішли моїми стопами, але зрештою дійшов висновку: то не той професійний шлях, який би я хотів для своїх дітей.

У багатьох дослідженнях задоволеністю окремими аспектами служби серед негативних превалює фінансовий чинник.

Одним із важливих досліджень є вивчення у 2017-18 роках мотивації обрання військової професії серед курсантів армійських вишів. Вони висловлювалися за збільшення практичної компоненти в навчанні. Також ми вивчали питання, що 21-22-річним молодим лейтенантам доведеться командувати контрактниками, яким 40-50 і більше років. Ми цікавилися, чи готові вони ментально до цього. І з’ясували, що недостатньо. Й навчальні програми скорегували, аби приділити цьому аспекту більше уваги.

У соціумі є недовіра до соціології. Багато хто не хоче ставати респондентом. Загальний мотив відмови — настороженість. Частина аудиторії військової сприймає такий збір інформації як генерацію маркерів, які потім дозволять ідентифікувати їхню думку. У нас немає і ніколи не було завдання, як саме думає конкретно Сидоренко чи Федоренко. Нас цікавлять тенденції, які важливі в ухваленні управлінських рішень.

— Чи вивчаєте думку в родинному середовищі військовослужбовця, адже ця ситуація впливає на нього ментально?

— Питання слушне. Ми вивчаємо аспект ставлення сім’ї до його професійного вибору.

— А він правду скаже?

— Це ще одна проблема респондентського кола — відвертість відповідей. Насторожені бояться, що командири не зрозуміють його точку зору. Нас не цікавить думка окремої людини, а саме узагальнена інформація. Варто масову культуру соціологічних практик усе-таки покращувати, аби ми формували правильну картину соціуму. Тобто, йдеться про належну культуру взаємодії респондента і дослідника. Тому соціологам слід не тільки публічно говорити про результати досліджень, а й частіше пояснювати технологічні речі, аби зменшити градус упередженості.

Потрібна також ефективна взаємодія зі споживачем соціологічної інформації. Його завдання — дуже чітко сформулювати проблему, питання, які слід дослідити.

Фото: Дмитро Юрченко

16
1

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram

Захищаємо світ

00
00
00
rss.feed, Армія і суспільство, Лонгрід, Публікації