ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

В Україні інша уява про воїнське поховання і про війну — керівник Народного союзу Німеччини

Публікації
Прочитаєте за: 4 хв. 23 Грудня 2021, 11:28
Володимир Іоселіані

102 роки тому в Німеччині виникла проблема з пошуком, похованням і доглядом за могилами німецьких солдатів Першої світової війни за кордоном. За ініціативою громадськості у 1919 році був створений Народний союз Німеччини з догляду за військовими похованнями, який підтримали політики того часу. В Києві вже майже 30 років існує представництво Народного союзу. Про те, як воно працює в Україні та в інших країнах, запитав кореспондент АрміяInform у Володимира Іоселіані, керівника представництва в Україні та Білорусі з 2017 року.

— Коли Народний союз Німеччини почав працювати в Україні?

— У 1993 році була підписана Угода між Україною та Німеччино, де було зазначено, що Україна надає Народному союзу право на пошук, перепоховання і догляд за могилами німецьких солдатів. А також має надавати землю для безстрокового використання і створення кладовищ, де будуть поховані солдати Першої та Другої світових війн. Наразі наш пошук сконцентрований на загиблих під час Другої світової війни, тому що історична пам’ять між поколіннями втрачена, а пам’ять про Другу світову війну ще сильна.

— Які кладовища нині функціонують в Україні?

— В Україні п’ять великих збірних кладовищ. Однак у Гончарному в Криму наразі доступу не має, як і в Донецьку. Ми припинили будь-яке співробітництво з цими кладовищами. І тепер не знаю, що там відбувається. Так що на тимчасово окупованих територіях ми припинили пошук і догляд за цвинтарем. На підконтрольних територіях України ми продовжуємо активну роботу. Кожного року ми знаходимо 3-4 тисячі солдатів. Поховання відбуваються два рази на рік в середньому.

В Україні наразі 5 великих збірних кладовищ: в Харкові — майже 47 тисяч поховань, у Києві — майже 26 тисяч, у Кропивницькому — більше ніж 21 тисяча, Гончарне (Крим) — майже 25 тисяч, Потелич — більше ніж 15 тисячі солдатів.

— Як відбувається пошук загиблих солдатів, їхня ідентифікація? Які данні ви використовуєте?

— Раніше ми мали три основних джерела: Федеральний архів Німеччини, інформація від родин загиблих («похоронки» або листи від тодішньої похоронної бригади), робота з населенням. Тепер ми ще проводимо зондування, починаємо використовувати аерофотозйомку 40-х років, вона здебільшого знаходиться в США. І також плануємо попрацювати з георадаром, що наддасть нам можливість подивитися глибше у землю. Ми намагаємось знайти універсальний засіб пошуку не тільки солдатів Вермахту, а й військовополонених.

По військовополонених: в 90-ті роки Росія надавала доступ до своїх архівів, але вже багато років цей доступ закритий для всіх. Те, що ми змогли скопіювати — це все, що у нас є. В Федеральному архіві Німеччини є «похоронки», що були зроблені тодішнім «МГБ» або «НКВД». По цих документах і орієнтуємося.

— А якщо під час пошуку ви знайшли поховання загиблих інших армій, інших націй, які були союзниками, або Української повстанської армії?

— Ми тісно пов’язані з місцевим пошуковим світом з одного боку, і з різними державними структурами з іншого. Якщо це буде червоноармієць або солдат УПА, то ми зв’язуємося з Українським інститутом національної пам’яті та все передаємо їм. Якщо ще до розкопок зрозуміло, що це червоноармієць або солдат УПА, то ми не проводимо роботи, а викликаємо їхніх фахівців. Щодо угорців, румун, італійців — у нас гарні зв’язки з посольствами цих країн.

Усі посольства йдуть нам назустріч і ніяких бюрократичних проблем не створюють, але у кожної країни індивідуальний підхід.

— А як ви ставитесь до такого явища, як «чорні археологи»?

— Це велика проблема і ми не можемо нічого з цим зробити. На сьогодні, плюс-мінус, 30% поховань, якщо не більше, знищенні «чорними археологами». Я відстежую це в Інтернеті. Є цілий ринок жетонів, касок або ще чогось.

— Раніше Народний союз мав один офіс на три країни: Україна, Білорусь і Росія. А як сьогодні побудована ваша робота?

— Це було ще до початку озброєного конфлікту, до 2014 року. Як тільки політична ситуація загострилася, то Народний союз розділив бюро. Я керую представництвом в Україні й Білорусі, а в Росії окрема людина, яка сюди не приїжджає.

— А ваша організація співпрацює з військовими структурами в Україні й Білорусі?

— У Білорусі є свої особливості. Ми там працюємо з Міноборони, з інженерним батальйоном. Але в Україні — ні. Інколи в Україні ми викликаємо ДСНС, якщо знаходимо об’єкт з підозрою на вибуховість. І якщо наші фірми-партнери знаходять зброю, то вони відразу телефонують у поліцію.

— А як змінилася робота вашого бюро з 2014 року?

— За останні два роки з обласними та адміністраціями міст стало краще працювати. У мене таке відчуття, що люди більш охоче йдуть на контакт, працюють молоді й бюрократії стає менше. У мене навіть є приклади в цьому році, коли те, про що ми не могли домовитися десятиріччями, після розмови з місцевою адміністрацією міста Дніпро вирішили за дві зустрічі.

Нині ми ексгумували велике кладовище в Дніпрі в парку міста. І там я спілкувався з людьми. Багато з них були на фронті й у них зовсім інша уява про те, що це таке воїнське поховання і що таке війна. І я це дійсно відчув, як іноземець відчув. Але зменшення бюрократії, молодь у владних структурах — це не тільки в Дніпрі. Це і на заході України відчувається, наприклад, Волинська область. І це мене радує, що термін запитів зменшується.

— В Україні формуються нові військові традиції й ритуали (Зала Пам’яті, Стіна пам’яті). Крім того, за кордоном багато українських поховань військових різних років, за якими потрібен догляд. У вашій організації великий досвід подібної роботи. Щоб ви порекомендували зробити Україні?

— На мій погляд, такі організації, як Народний союз, дуже важливі. Ось ви згадали про Стіну пам’яті поруч із собором. Я вам скажу так, ці молоді люди, які там гинуть, — це просто жахливо. До мене приїжджала делегація і я спеціально показав їм цю Стіну. Це формування національної пам’яті, в хорошому сенсі цього слова, якихось традицій. Це дуже важливо. Якщо в Україні є бажання і можливість створити щось подібне, то для самоусвідомлення це буде важливим кроком. І це навіть не обмежиться останнім сторіччям і УПА. Можна йти далі. З нашого боку, я впевнений, що моя організація поділиться досвідом, який ми маємо.

Якщо відштовхуватися від останніх подій, що відбуваються на Сході, в Криму… Я впевнений, що є союз ветеранів, матерів, чиї діти загинули. І ви можете залучити представників цих організацій і зробити їх публічними, як це зробив свого часу Народний союз Німеччини… І політики. Дуже важливо, щоб це були політики, що нині у влади. Наприклад, свого часу для Народного союзу це робив Аденауер або Ратенау, які активно підтримували цю ідею. Вважаю, що із симбіозу союзів ветеранів, матерів і політиків можна створити якийсь стрижень. Мені так здається.

— Наостанок, які плани у Народного союзу в Україні?

— Наша організація планує продовжити роботу в Україні як мінімум ще на 20 років. У нас є свої розрахунки. Мені здається, що близько 100 тисяч загиблих ще реально перепоховати на одному з наших кладовищ.

Позаштантий кореспондент АрміяInform

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
росіяни атакували Куп’янськ КАБами: рятувальники шукають людей під завалами

росіяни атакували Куп’янськ КАБами: рятувальники шукають людей під завалами

Армія рф атакувала керованими авіабомбами місто Куп’янськ. Унаслідок обстрілу є загиблі та поранені.

Україна отримала $760 млн від Норвегії та Японії

Україна отримала $760 млн від Норвегії та Японії

До загального фонду державного бюджету України надійшло 760 млн доларів США на безповоротній основі.

Молдованин «Рад» росії в Україні не рад: про Інтернаціональний легіон та чому сподобалося працювати з американцями

Молдованин «Рад» росії в Україні не рад: про Інтернаціональний легіон та чому сподобалося працювати з американцями

Громадянин Молдови, який ніколи не служив в армії, але з перших днів широкомасштабного вторгнення приєднався до ЗСУ та нині воює у складі 2-го Інтернаціонального легіону оборони України.

На лівобережжі Херсонщини оборонці знищили пів сотні окупантів та гранатомети «Полум’я»

На лівобережжі Херсонщини оборонці знищили пів сотні окупантів та гранатомети «Полум’я»

На лівобережжі Херсонщини поменшало на майже пів сотні російських окупантів та десятки одиниць техніки, серед них — кілька потужних гранатометів «Полум’я».

29 лютого в Military Media Center відбудеться брифінг щодо розмінування деокупованих територій

29 лютого в Military Media Center відбудеться брифінг щодо розмінування деокупованих територій

29 лютого в 11:00 у Military Media Center відбудеться брифінг на тему «Стан розмінування деокупованих територій Державною спеціальною службою транспорту».

По 15 років отримали ще чотири проросійські бойовики

По 15 років отримали ще чотири проросійські бойовики

Двоє жителів Донеччини і двоє кримчан були визнані судом винними в державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану.

Захищаємо світ

00
00
00