Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
АрміяInform пропонує вашій увазі основні етапи становлення вітчизняної «оборонки», й, звісно, зразки озброєння та військової техніки, які підсилили наше військо за роки незалежності України.
1991−2013 роки: від конверсії до пошуку замовлень на іноземних ринках
Нині в Україні залишилося 137 підприємств оборонної промисловості (з них − 23 розташовані на тимчасово окупованих територіях Криму та частини Донбасу) державної форми власності (входять до складу ДК «Укроборонпром»), а також функціонують ще близько 250 приватних суб’єктів господарювання, які безпосередньо здійснюють випуск продукції військового призначення. Для порівняння, станом на початок 1991 року таких підприємств налічувалося майже 700, включаючи більше ніж 200 виробничих і понад 130 науково-виробничих об’єднань.
Практично всі підприємства, які надалі було віднесено до підприємств, науково-дослідних організацій і конструкторських бюро оборонно-промислового комплексу України (ОПК), у колишньому СРСР мали центральне підпорядкування та були задіяні в коопераційних ланцюгах із розробки та виробництва продукції військового призначення й подвійного використання з іншими підприємствами та установами, розташованими в основному на території РФ.
Із проголошенням незалежності нашій державі дісталася частина підприємств авіаційної промисловості, окремі елементи виробництва спеціальної хімії, виробничі потужності ракетно-космічної галузі, бронетанкове виробництво, суднобудування, виробництво та розробка авіадвигунів, турбін, елементної бази.
На жаль, далеко не всі з цих підприємств за відсутності централізованих оборонних замовлень змогли адаптуватися під ринкові умови. Чимало підприємств, намагаючись втриматися на плаву, вимушено перепрофільовувалися на випуск цивільної продукції. Проте відсутність постійних замовлень призводила до зупинки виробництва, скороченню персоналу та відтоку кваліфікованих фахівців. Як наслідок, до кінця 1997 року чітко ідентифікувати себе як підприємства ОПК змогли лише 250 суб’єктів господарювання, з яких менш як 25 підприємств були задіяні у виконанні українського оборонного замовлення. Решта шукали замовлення поза межами України, орієнтуючись в основному на іноземні контракти та залишки кооперації оборонних підприємств із РФ.
Більше того, через хронічне недофінансування потреб оборони з боку держави (від 2,1% ВВП у 1992 році й до 1,11 ВВП у 2013-му), український ОПК не отримував замовлення на виготовлення сучасних зразків зброї, в основному обмежуючись поточним ремонтом ОВТ. Через це оновлена на вітчизняних підприємствах військова техніка надходила до українського війська вкрай рідко і переважно в одиничних екземплярах. Відтак українська «оборонка» тривалий час залишалася експортно-орієнтованою і виживала насамперед за рахунок виконання іноземних контрактів. Фактично так тривало аж до 2014 року.
2014-й: ОПК переорієнтовується на потреби українського війська
З початком російської агресії вітчизняний ОПК почав працювати на задоволення потреб власних Збройних Сил. При цьому наші оборонні підприємства відмовилися від російських комплектуючих. На початку українсько-російської війни лише 55% компонентів для військової техніки і зброї вироблялося в Україні, 10% імпортувалося з західних країн, 35% − із РФ. Сьогодні ж уже близько 70% компонентів виготовляється в Україні, а 30% − на Заході. А до програми імпортозаміщення вже залучено понад 400 підприємств усіх форм власності по всій Україні, які виробляють понад 1700 заміщених вузлів, агрегатів і комплектуючих виробів. Зокрема, у бронетанковій галузі випускається вже близько 87% деталей в Україні і лише 13% − закуповується у західних партнерів.
Звісно, основна кількість нових зразків ОВТ, прийнятих на озброєння українського війська, була виготовлена після 2014 року. Зокрема, 7,62-мм спеціальний автомат «Вулкан», снайперська гвинтівка UAR-10, 40-мм автоматичний гранатомет УАГ-4, низка бронеавтомобілів із колісною формулою 4х4: «Козак-2М», «БАРС-8» та «Тритон», БПЛА А1-С «Фурія», Spectator-M та «Валькірія», РСЗВ «Верба», РЛС контрбатарейної боротьби 1Л220УК «Зоопарк-3», береговий ракетний комплекс 360МЦ «Нептун» та багато іншого. Крім того, значна кількість ОВТ проходять державні випробування. І це без урахування того, що чимало пристойних розробок для ЗСУ було виготовлено й до цього часу. Тож про деякі з них розповімо докладніше.
«Кольчуга-М» не виявляється засобами радіоелектронної розвідки противника
Автоматизована станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга-М» прийнята на озброєння українського війська у 2001 році. Завдяки відсутності активних випромінювань «Кольчуга» не може бути виявлена засобами радіоелектронної розвідки. На відміну від активних радарів, станція «Кольчуга» (принцип дії якої – пасивний радар) не випромінює електромагнітні імпульси, щоб потім прийняти відбитий від цілі сигнал. Натомість «Кольчуга» виявляє ціль за випромінюванням бортових радіо- та електротехнічних приладів, встановлених на цілі.
Радіус дії станції становить 600 км у глибину території, 150 км по фронту. Для повітряних цілей на висоті до 10 км радіус дії в глибину території становить до 800 км.
Чутливість радіотракту становить від 110 до 155 дБ/Вт у смузі панорамного огляду. Це забезпечують п’ять антенних систем, розрахованих на різну довжину хвилі. «Кольчуга-М» контролює імпульсне та безперервне випромінювання на частотах 135–170, 230–470 та 750–18000 Мгц.
Із автомата «Вулкан» можна вести вогонь одною рукою
7,62-мм спеціальний автомат «Вулкан» прийнятий на озброєння війська 2017 року. Він являє собою глибоку модернізацію автомата Калашникова за схемою «буллпап». Це дозволяє значно скоротити довжину зброї, зробивши її компактнішою, та змістити центр ваги у більш зручну точку, що покращує точність вогню. Конструкція автомата така, що під час здійснення процедури його розбирання (складання) зі зняттям прицілу зберігається точка прицілювання. Зброю оснащено трьома рейками Пікатіні – для установки додаткових оптичних і механічних пристроїв, зокрема, прицілу, рукоятки, сошок тощо. Також на «Вулкан» кріпиться і швидкознімний глушник.
Стандартні магазини від АК вставляються в спеціальну шахту, яка допомагає краще фіксувати магазин, а також полегшує його примикання, однак конструкція не дозволяє використовувати багаторядні й дискові магазини. Запобіжник розташований над спусковим гачком. В автоматі застосована конвекційна система відводу тепла від ствола, завдяки чого його ресурс збільшений більш ніж в два рази порівняно з автоматом Калашникова.
Передбачена можливість використання зброї як лівою, так і правою рукою. При цьому ергономічна ручка зведення затвору під час стрільби не рухається. Порівняно з автоматом Калашникова у «Вулкана» значно менша віддача. Ним можна керувати однією рукою: знімати з запобіжника, вести вогонь, міняти магазин і перезаряджати.
Гранатомет УАГ-40 використовує всі типи гранат стандарту НАТО
40-мм автоматичний гранатомет УАГ-40 прийнятий на озброєння українського війська у 2017 році. Являє собою 40-мм автоматичний станковий гранатомет зі стрічковим живленням. Призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника у відкритих окопах і за природними складками місцевості (в потоках, ярах, на зворотних схилах гір), а також в укріплених позиціях і легкоброньованої техніки.
Механізм УАГ-40 побудований на основі автоматики з вільним затвором. Накол капсуля і постріл відбуваються в накаті затвора. Подача гранат – стрічкова. Гранати – високошвидкісні, використовуються всі існуючі типи гранат стандарту НАТО. УАГ-40 має систему пониження імпульсу віддачі. Це фрикційний демпфер затвора, дульне гальмо і триступеневу нарізку ствола.
Управління гранатометом здійснюється двома рукоятками, розташованими в задній частині корпусу, або однією рукояткою і плечовим упором. Для зручності оператора рукоятки можуть займати горизонтальне або вертикальне положення. Права рукоятка оснащена спусковий клавішею. Спускова клавіша має два режими − для одиночних пострілів і для серійних.
Спускова клавіша і затвор обладнані фіксаторами, які виключають несанкціонований постріл у будь-яких умовах, включаючи падіння, тряску, вібрацію, удари з будь-якого боку. Для зручності та надійності обидва фіксатори управляються одним важелем. Гранатомет може встановлюватися на різноманітні бойові модулі.
(Далі буде)
