Чому ворог зосереджується саме тут? На це питання відповів військовий експерт Петро Черник. «Курський напрямок — це питання їхнього (рф — ред.) престижу, тому що от уже…
АрміяInform продовжує розповідати про зразки озброєння та військової техніки, які підсилили наше військо за роки незалежності України. Цього разу читайте про ракету, що вражає цілі за межами ефективної дальності гармати калібру 125-мм під час стрільби з танків, про РЛС, що за основними ТТХ не поступається закордонним аналогам, про броньовану ремонтно-евакуаційну машину, створену на базі танка Т-84У «Оплот» та тропосферну станцію, що забезпечує стійкий, надійний зв’язок.
Керована ракета «Комбат» уражає ціль через 16 секунд
Постріл з протитанковою керованою ракетою «Комбат» прийняли на озброєння у 2007 році. Ракета розроблена та серійно виготовляється на ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» (входить до складу ДК «Укроборонпром»).
Основне призначення «Комбата» — враження цілей за межами ефективної дальності гармати калібру 125-мм під час стрільби з танків Т-80УД, Т-84, Т-72, «Оплот», якщо на них встановлена система управління вогнем, а також модернізованих Т-64. Зокрема, її можна застосовувати для знищення нерухомих і рухомих сучасних броньованих цілей, що мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, зокрема з динамічним захистом, а також малорозмірних цілей типу довготривалих вогневих точок, танк в окопі, легкоброньованих об’єктів і вертольотів. Причому ПТКР дає можливість пострілу під час руху як самого танка, так і цілі. До речі, стрільба «Комбатом» можлива на швидкості носія до 30 км/год по цілях, що рухаються зі швидкістю до 70 км/год.
Високоточні постріли «Комбат» укладаються в конвеєр механізму заряджання в будь-якому поєднанні з іншими снарядами. ПТКР «Комбат» складається з двох компонентів: головної та хвостової частини (апаратурний блок і метальний пристрій). Обидва компоненти розташовані в механізмі заряджання танків, причому під час зарядження спочатку відбувається попереднє автоматичне з’єднання головного та хвостового відсіків, а потім досилання обох частин в канал ствола. Під час пострілу головна частина жорстко з’єднується з апаратурним блоком, а порохові гази метального пристрою викидають ракету з каналу ствола, після чого запускається ракетний двигун.
Основне призначення ракети «Комбат» — ураження цілей за межами ефективної дальності гармати калібру 125-мм під час стрільби з Т-80УД, Т-84, Т-72, модернізованих Т-64, а також танка «Оплот»
ПТКР «Комбат», що має максимальну дальність 5000 м, яку долає за 16,3 с, оснащена протитанковою боєголовкою тандемного типу для ураження цілей, захищених реактивною бронею. Загальна маса боєприпаса (керований танковий постріл) — 30 кг. Тандемна головна частина, що складається з двох послідовно розташованих кумулятивних боєзарядів, займає майже половину довжини ракети. Вага бойової частини «Комбата» перевищує 9 кг. Збільшення ваги вибухової речовини в бойовій частині й застосування тандемного боєприпаса пов’язано з бронеуразливістю — одним з ключових показників ефективності протитанкової ракети.
Ракета наводиться за лазерним променем системою управління вогнем до влучання в ціль. При цьому можливі різні режими стрільби, один з яких називається стрільбою в режимі «перевищення». Це означає, що керівний лазерний промінь спрямований вище встановленої цілі, не засвічуючи її. Лише в самому кінці траєкторії польоту ракети — лише на 0,3 секунди — лазерний промінь поєднується з танком або вертольотом противника. Цього часу недостатньо, щоб привести в дію антилазерний захист.
РЛС 79К6 «Пелікан» виявляє повітряні об’єкти за 400 км
Розробка радіолокаційної станції РЛС 79К6 «Пелікан» розпочиналася ще за часів СРСР. Її виробник — Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (м. Запоріжжя). У 1992 році підприємство уклало з Міноборони України договір про виготовлення «Пелікана». Проте через недостатнє фінансування дослідно-конструкторська документація була розроблена лише 2000 року, а дослідний зразок з’явився 2006-го. Того ж року проведено його державні випробування, а вже 2007-го цю РЛС прийняли на озброєння.
«Пелікан» — радіолокаційна станція кругового огляду з координатним і трасовим виходами, яка працює автономно або у складі регіональних і національних автоматизованих систем управління (АСУ). Уся апаратура цієї РЛС розміщується в одній транспортній одиниці. «Пелікан» використовують як інформаційну ланку в підрозділах Збройних Сил для контролю та управління повітряним рухом. Станція виявляє і супроводжує повітряні об’єкти, визначає їхню швидкість без перешкод і за наявності активних і пасивних перешкод, а також за їхнього комбінованого впливу; визначає державну належність повітряних об’єктів, отримує від своїх літаків індивідуальну та польотну інформацію, виконує інші завдання.
За основними тактико-технічними характеристиками РЛС 79К6 не поступається закордонним аналогам, а її вартість як мінімум удвічі менша ніж, наприклад, в американської РЛС АN/ТРS-77
РЛС також можна використовувати для взаємодії з командними пунктами регіональних і національних АСУ, і що особливо важливо — у складі зенітних ракетних військ для видачі цілевказівок зенітно-ракетним комплексам. Поява в українській армії РЛС 79К6 дала змогу автономно застосовувати зенітні ракетні дивізіони С-300ПТ (ПС). Окрім того, можливе застосування цієї РЛС у бригадній структурі (6 дивізіонів).
За основними тактико-технічними характеристиками РЛС 79К6 не поступається закордонним аналогам, а її вартість як мінімум удвічі менша, як порівняти з відомими іноземними зразками, зокрема американською РЛС АN/ТРS-77 виробництва компанії Lockheed Martin.
БРЕМ-84 «Атлет» — рятівник українських танків на полі бою
БРЕМ-84 «Атлет» — це броньована ремонтно-евакуаційна машина на гусеничному ходу, створена на базі основного бойового танка Т-84У «Оплот». Призначена для підготовки до евакуації й буксирування пошкоджених зразків бронетанкового озброєння та техніки, проведення зварювальних робіт, проведення землерийних робіт, перевезення запасних частин і витратних матеріалів масою до 1,5 тонн. На озброєння української армії прийнята у 2008 році.
Екіпаж БРЕМ складається з трьох осіб: механіка-водія, командира та слюсаря-фахівця. Компоновочно «Атлет» розділений на три відділення: для екіпажу, машинне (з розміщеними в ньому основною лебідкою, редуктором приводів і баками паливної системи й гідроприводу) та моторно-трансмісійне (в якому встановлений багатопаливний дизельний двигун рідинного охолодження).
БРЕМ «Атлет» здатна здійснювати в польових умовах заміну основних вузлів та агрегатів танка, включаючи башту та двигун, за допомогою кранової установки вантажопідйомністю до 25 тонн
На надгусеничних полицях зовні розміщено відсіки допоміжної силової установки зі зварювальним устаткуванням і системою охолодження, гідропанелі навісного обладнання, допоміжної лебідки й акумуляторний відсік, а також баки паливної системи.
Ходова частина БРЕМ «Атлет» повністю ідентична до танка Т-84У «Оплот». Гусеничний стартер має 7 прогумованих опорних ковзанок, 3 прогумовані підтримувальні ролики, заднє провідне і переднє направляюче колеса з кожного борту.
Для виконання завдань із технічного забезпечення танкових підрозділів «Атлет» обладнаний крановою установкою з вантажопідйомністю до 25 тонн, яка дозволяє у польових умовах проводити заміну основних вузлів та агрегатів танка, включаючи башту та двигун.
БРЕМ також оснащена зварювальним апаратом та іншим обладнанням, яке дозволяє проводити широкий комплекс робіт з відновлення боєздатності бронетехніки безпосередньо у польових умовах.
Для евакуації бойових машин «Атлет» обладнаний лебідкою з максимальною силою до 250 кН, якої достатньо для витягування основних бойових танків. А спеціальне обладнання дозволяє проводити буксирування техніки на швидкості до 25 км/год. На ньому встановлений двигун потужністю 1000 к.с., який дозволяє «Атлету» за власної маси в 46 тонн розвивати швидкість до 70 км/год.
Оскільки БРЕМ «Атлет» призначена для виконання завдань безпосередньо на полі бою, то її оснастили 12,7-мм танковим кулеметом (в базовому варіанті — радянський НСВТ, встановлений у зенітно-кулеметну установку відкритого типу з боєкомплектом 450 патронів, хоча не виключене використання сучасних бойових модулів «Сармат», «Стилет» або «Тайпан»). Також на машину встановлені 8 пускових установок для відстрілу димових гранат.
Тропосферна станція Р-417-МУ забезпечує зв’язок на відстані до 180 кілометрів
Автомобільну тропосферну станцію середньої ємності Р-417-МУ прийняли на озброєння українського війська у 2007 році. Станція призначена для побудови тропосферної лінії зв’язку. До речі, тропосферний зв’язок — це коли з антени параболічного типу сигнал іде у тропосферу. Звідти він відбивається й потрапляє на другу антену. Передаванню сигналу допомагає неоднорідність тропосфери. Тож прослухати або завадити цьому зв’язку противнику дуже важко.
Розгортання станції Р-417-МУ відбувається протягом 40 хвилин
Станція Р-417-МУ — це мобільний підрозділ, що складається з таких компонентів: апаратна машина, електросилова станція, машина обслуговування та службового зв’язку. Є як тримашинний варіант, так і чотиримашинний, коли четверту використовують для перевезення вантажу. Фахово підготовленому особовому складу для розгортання станції вистачить 30–40 хвилин. Тропосферна станція забезпечує зв’язок на відстанях від 110 до 180 кілометрів.
(Далі буде)
