Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
«Примирення над могилами — робота заради миру» — під таким гаслом працюють представники Народного союзу Німеччини з догляду за військовими похованнями, або Фольксбунд (нім. Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge). Це німецька гуманітарна громадська організація, завданням якої є турбота і створення поховань німецьких солдатів за межами Німеччини, а також збір даних про німецькі військові поховання за кордоном.
Історія створення та розвиток
Свій початок Фольксбунд бере з кінця Першої світової війни (1914–1918), а саме з 16 грудня 1919 року. Причина створення Народного союзу полягала у тому, що молода Веймарська Республіка (1919-1933) не мала змоги піклуватися про могили своїх полеглих солдатів. А пов’язано це було з певними політичними та економічними причинами: згідно з умовами Версальського договору, а саме статтею 225, яка передбачала, що кожна держава, незалежно від національності загиблих, повинна піклуватися про всі військові могили на своїй території.
читайте також:
Але в Німеччині створюється громадське об’єднання, яке охоплювало на той момент кілька десятків людей. З часом вибудовується мережа, яка стає Народним союзом Німеччини (Фольксбунд). З дозволу уряду Фольксбунд як громадське об’єднання взяло на себе опіку над німецькими військовими могилами за кордоном. Таким чином протягом перших десяти років існування члени Народного союзу облаштували велику кількість військових поховань.
Період націонал-соціалізму
Після приходу до влади нацистів Народний союз не припинив своєї діяльності. Проте за новим статутом від 1933 року члени союзу продовжили опікуватись похованнями загиблих німецьких солдатів Першої світової війни та членів НСДАП, які були вбиті під час приходу партії до влади. Похованням військових та облаштуванням кладовищ у період Другої світової війни (1939–1945) займались представники ритуальної Служби Вермахту.
Період розділу Німеччини на ФРН та НДР
За результатами Другої світової війни Німеччина була розділена на дві держави. Федеративна Республіка Німеччина, або Західна Німеччина, та Німецька Демократична Республіка, яка була підконтрольна СРСР. Берлінський мур на десятиліття розділив німецький народ. Зважаючи на політичні причини того часу, Фольксбунд не мав змоги займатися своєю діяльністю на території Східної Німеччини. Робота союзу відновилась після падіння Берлінського муру та із возз’єднанням Німеччини.
Відновлення Народного союзу на території ФРН розпочалось у 1946 році з відкриття тимчасового офісу в Ольденбурзі. У 1952 році Бундестаг ухвалив «Закон про догляд за військовими могилами». Відтоді Фольксбунд розпочав опікуватись військовими похованнями за кордоном, а уряди федеральних земель зі свого боку опікуються військовими похованнями на території Німеччини.
Робота на пострадянському просторі
У часи існування колишнього СРСР робота Фольксбунду на його території була практично неможлива. Варто зазначити, що на території східної Європи в часи Другої світової війни загинуло близько трьох мільйонів німецьких військовослужбовців. Водночас на території західної Європи загинуло вдвоє менше німецьких солдатів. Завдяки політичним змінам кінця 80-х початку 90-х Народний союз зміг активізувати свою роботу на теренах пострадянського простору.
читайте також:
Діяльність Фольксбунду на території колишніх радянських республік не можна назвати легкою. Ускладнює роботу те, що інформація про сотні тисяч місць поховань була втрачена, деякі з них забудовані або зруйновані. Також клопоту додали так звані чорні археологи, які заради наживи плюндрують військові могили. В результаті їхньої діяльності унеможливлюється ідентифікація полеглих. Від їхньої протизаконної діяльності страждають не тільки поховання солдатів Вермахту чи Червоної армії, а й Української Повстанської Армії.
Сьогодення
На сьогодні Народний союз Німеччини є гуманітарною організацією, яка діє за дорученням федерального уряду. Співробітники союзу займаються збором даних про німецькі військові поховання за кордоном, роботою щодо їх збереження та догляду за ними. Зокрема Народний Союз підтримує родичів полеглих у питаннях щодо догляду за місцями поховань, здійснює міжнародне співробітництво у сфері догляду за військовими похованнями та сприяє освіті, просвітницькій діяльності, організації міжнародних молодіжних зустрічей на місцях поховань загиблих та померлих.
Народний союз Німеччини з догляду за військовими похованнями має свої представництва у понад сорока країнах світу. Під його опікою перебувають понад вісімсот кладовищ у 46 країнах світу.
У процесах пошуку, облаштування та догляду за могилами беруть участь не тільки співробітники Народного союзу та волонтери, а й військовослужбовці й резервісти Бундесверу. Діяльність союзу здебільшого фінансується коштом внесків та пожертв від приватних осіб. Решта грошей надходить з федерального бюджету та бюджетів земель Німеччини.
У кожній країні світу Фольксбунд працює відповідно до місцевого законодавства та у тісній співпраці з органами державної влади. Нині Народний союз Німеччини з догляду за військовими похованнями має свої представництва у понад сорока країнах світу. Під його опікою перебувають понад вісімсот кладовищ у 46 країнах світу.
Фольксбунд в Україні
Правова основа для роботи Народного союзу в Україні з’явилася 1994 року й бере початок зі Спільної декларації про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, яка була проголошена під час візиту тодішнього федерального канцлера Гельмута Коля. Угода почала діяти з 1997 року.
В Україні наразі діє 28 кладовищ німецьких військовополонених і 5 збірних кладовищ, на яких перепоховують ексгумовані останки німецьких солдатів, а саме: в Харкові — майже 47 тисяч солдатів, в Києві — майже 26 тисяч, в Кропивницькому — більше ніж 21 тисяча, Гончарне (Крим) — майже 25 тисяч, Потелич — понад 16 тисяч.
З початку російської агресії у 2014 році Фольксбунд не працює у Криму та на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Щороку Народний союз Німеччини в Україні знаходить і перепоховує 3-4 тисячі загиблих солдатів.
