Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Багато років німці по обидва боки «Берлінського муру» не могли доторкнутися до національних пам’ятників та святинь свого народу. Зокрема, громадяни ФРН у 1949–1990 роках втратили можливість відвідувати Neue Wache (Нойє Вахе — укр. Нова вартова) у Східному Берліні, на території НДР.
Її збудовано за наказом прусського короля Фрідріха Вільгельма ІІІ за проєктом архітектора Карла Фрідріха Шинкеля у стилі німецького неокласицизму. Подібна до римського каструму з чотирма кутовими баштами, шістьма колонами на фасаді й зображеною на фронтоні скульптурою давньогрецької богині перемоги Ніки, як символ ролі Пруссії в наполеонівських війнах (1799–1815). Зводили її два роки, й вона водночас була вартовим приміщенням королівської гвардії і пам’ятником полеглих у «Визвольній війні» (1813–1814) проти Наполеона. У 1931 році райхпрезидент Пауль фон Гіденбург вирішив, що його слід перетворити на меморіал полеглим у Великій війні (1914–1918). Реконструкцію провів архітектор Генріх Тессенов — один із засновників конструктивізму в західноєвропейській архітектурі. Він встановив усередині чорний гранітний блок із вінком з дубового листя. Внаслідок бомбардувань та артобстрілів в останні місяці Другої світової (1939–1945) «Нова вартова» зазнала значних пошкоджень. Після відновлення у 1960 році її знову відкрили вже як Меморіал жертвам фашизму й мілітаризму. До 20-річчя створення НДР, 1960-го, посеред залу встановили призматичної форми скляну конструкцію з вічним вогнем замість гранітного блоку з вінком. Тут поховані останки невідомого солдата та невідомого в’язня концтабору.
Втративши доступ до «Нової вартової», керівництво ФРН вирішило встановити меморіал німецької армії у фортеці Еренбрайтштайн, що у Кобленці. Цьому існувало кілька причин. По-перше, Кобленц неподалік від тодішньої столиці ФРН Бонна, де був розташований штаб армії. По-друге, в Кобленці розміщувався штаб ІІІ армійського корпусу сухопутних військ Бундесверу. На користь цього рішення і багата військова історія фортеці.
Урочисте відкриття «Меморіалу воїнам німецької армії» відбулося 29 жовтня 1972 року. Його розмістили на території фортеці поміж укріпленнями. Біля стін равеліну (фр. Ravelin — допоміжна фортифікаційна споруда трикутної форми перед ровом фортеці між бастіонами) створили нішу, всередині якої поставили скульптуру молодого солдата. Пам’ятник більш ніж скромний і так зроблено навмисно. Простота, а не велична помпезність, має нагадувати про полеглих воїнів у двох світових війнах та в післявоєнний період.
Метою «Меморіалу воїнам німецької армії» є нагадування суспільству про виконання військового обов’язку та символізм солідарності всіх солдатів багатьох поколінь. З моменту побудови меморіалу зовнішній вигляд та призначення суттєво не змінювалися. На внутрішній стіні ніші є лавровий вінок і висічено напис Den Toten des Deutschen Heeres 1914 – 1918 + 1939 – 1945 — ihr Vermächtnis: Frieden (Загиблим німецької армії 1914 – 1918 + 1939 – 1945 — їх спадщина: мир), який після реконструкції змінили на Den Toten des Deutschen Heeres – Загиблим німецької армії. Над нішею встановлено чорний залізний хрест. Починаючи з 2006-го біля меморіалу вшановують і пам’ять загиблих у миротворчих операціях. Щороку в День національного трауру біля пам’ятника відбуваються урочистості з ушанування воїнів, які полягли, пропали безвісти чи загинули на службі в Бундесвері.
У наші дні Neue Wache в об’єднаному Берліні — це «Меморіал ФРН жертвам війни та тиранії». У 1993 році всередині меморіалу встановлена збільшена копія скульптури «Мати оплакує смерть сина», більш знаної як «П’єта», відомої німецької художниці, графіка і скульптора Кете Колльвіц. Перед скульптурою, на підлозі, викарбуваний напис: «Жертвам війни і тиранії». Постать розміщена безпосередньо під окулюсом (круглий отвір) у центрі покрівлі, тому часто потрапляє під дощ чи сніг. Це додає додаткового символізму, зображуючи страждання людей в часи війни і тиранії. Щодо скульптур, які були там раніше, то вінок із дубового листя, встановлений архітектором Генріхом Тессеновим, перенесено у Німецький історичний музей, а скляний куб часів НДР знайшов своє місце в експозиції Цитаделі Шпандау.
«Німецько-німецький» кордон припинив своє існування 9 листопада 1989 року після оголошення у Східному Берліні нового закону про пересування, який невідкладно дозволяв усі поїздки зі Східної Німеччини у Західну, що стало новим витком історії об’єднаної Німеччини. Проте, ця подія не змінила глибинної суті пам’ятників. Їхня історія є одним із класичних прикладів європейського ставлення до національної пам’яті й поваги до загиблих синів свого народу та жертв війни загалом — незалежно від правлячого режиму та політичної кон’юнктури. Пам’ятник у східній частині Берліна кілька століть змінювався у пам’ять про загиблих під час подій, що відбувалися в історії нації. І навіть з приходом до влади промосковського режиму, меморіал відновили, а не знищили, як це відбувалося й відбувається на наших теренах. Меморіал у Кобленці, хоч і був створений взамін «тимчасово недоступного» берлінського пам’ятника, після об’єднання Німеччини не втратив значення. Кожен з них посів своє місце в арсеналі історичної пам’яті німецького народу. Щороку в День національного трауру біля них вшановують пам’ять полеглих…
