Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Борис — головний сержант роти окремого батальйону оперативного командування «Захід». Військову службу розпочав строковиком у 2007 році в навчальному центрі «Десна», де навчався як курсант. За кілька місяців солдата, як найкращого в підрозділі, залишили на «курс сержанта», що нині називається курсом лідерства базового рівня.
Після строкової приїхав додому, аби трохи відпочити, та без військового колективу було вже важко уявити своє життя. Тож невдовзі підписав контракт зі Збройними Силами України в одній із військових частин Рівненського гарнізону.
— У 2014 році ми робили те, що вміли, робимо це й тепер під час відряджень до району операції Об’єднаних сил, — каже головний сержант. — Наразі ми на Рівненському полігоні. Тут, у пункті постійної дислокації, навчаємо військовослужбовців — як строковиків, так і контрактників. У нас є все необхідне для цього. Я передаю набутий досвід підлеглим, щоб вони були готові виконати бойове завдання, де немає дрібниць, а ціною помилки може стати життя власне та побратимів.
За його словами, за вісім років збройного протистояння українське військо стало в рази сильнішим. Змінилося все. Зокрема, всебічне забезпечення армії. У 2014 році військовий однострій, індивідуальні засоби захисту, взуття, аптечку та решту речей першої необхідності доводилось шукати.
– Категорія контрактників – це професійне військо. Ми повинні бути готові до бою будь-де й будь-коли.
Головний сержант любить свою роботу й займається саме тією справою, яку обрав сам, про яку мріяв з дитинства, і пишається цим.
Відео авторів
