Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Сьогодні, у День сержанта Збройних Сил України, у вітчизняному війську вітають цю категорію особового складу, а особливо, найкращих молодших командирів. У Сухопутних військах найкращим став головний сержант батареї 2А36 «Гіацинт-Б» гарматного артилерійського дивізіону артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича старшина Павло Король. «Фахівець ландшафтного дизайну», як жартома в армії називають гармашів, та ще й — представник славної когорти тих, у кого полум’яними квітами квітнуть суворі «Гіацинти».
У війську Павло лише п’ять років, але його успіхам може позаздрити й бувалий воїн. Навесні цього року АрміяInform уже розповідала про молодого старшину — за підсумками минулого року на той час сержанта Павла Короля було визнано найкращим командиром гармати Сухопутних військ. І ось тепер старшина — вже найкращий у сержантському корпусі цього виду Збройних Сил України в цілому.
Для Павла армія розпочалася вже тоді, коли на Сході вирувала війна. Початок антитерористичної операції він зустрів солдатом строкової служби у лавах Національної гвардії України. Втім, коли звільнився, довго в рідному селі не всидів — пішов до райцентру, де дислокується прославлена своїми бойовими успіхами артилерійська бригада, й уклав свій перший контракт. Відтоді, стрімко йдучи вгору службовими сходинками, молодий гармаш продовжує службу в гарматному артилерійському дивізіоні.
Перша ротація старшого навідника була на Світлодарській дузі, згодом ще тричі він вирушав у складі підрозділу на Луганщину.
— Літо 2016 року на сході України було дуже спекотним. Від температури +380 С під ногами навіть тріскалась земля, — згадує сьогодні свою першу ротацію старшина Павло Король. — Не замовкали і гармати противника. Щоденно по позиціях наших піхотинців ворог вів обстріл із забороненого Мінськими угодами озброєння.
Вже не за показниками термометрів, а за пекельними бойовими епізодами й каторжною працею простих артилеристів гарячою видалася й тогорічна осінь, розповідає пресофіцер бригади Олег Калашніков.
«У жовтні 2016 року засоби Головного управління виявили батарею 152-мм причіпних гармат 2А36 «Гіацинт-Б» противника в районі зосередження поблизу лінії зіткнення, готову висунутися на позиції, щоб вести вогонь.
Під час висування для ведення вогню ворожій батареї 10 жовтня 2016 року було завдано вогневе ураження. Під час контролю стрільби на ураження було з’ясовано, що батарея противника втратила боєздатність – втрати становили понад 10 осіб убитими. Майже всю техніку було виведено з ладу або пошкоджено» (Інформаційний вісник Сухопутних військ ЗС України «Шлях нескорених», № 1, 2020 рік).
читайте також:
— Однієї ночі наша батарея була піднята за тривогою та вийшла на вогневі позиції. Тієї ночі по мирних населених пунктах та позиціях українських підрозділів працювала ворожа батарея 2А36 «Гіацинт-Б», і нам було поставлене бойове завдання знищити її, — розповідає головний сержант. — Ми розпочали смертельну контрбатарейну дуель спільно зі ще однією артилерійською батареєю. Нашим завданням було викликати вогонь ворожої батареї на себе, а завданням наших побратимів-артилеристів — відстежити, звідки вестимуть вогонь по нас, та відразу поцілити у ворога. Робота була не з приємних, але впоралися…
Коли командир гармати, на той час сержант, а сьогодні — заступник командира дивізіону з МПЗ старший лейтенант Сергій Болохівський вибув на курси до академії, Павла призначили на посаду командира гармати. Все це було в розпал бойової роботи на одній із ділянок лінії зіткнення, але молодий командир гармати впорався зі своїми обов’язками якнайкраще.
— Служба мені дуже сподобалась, тож я вирішив будувати військову кар’єру, — каже найкращий сержант Сухопутних військ. — Після повернення в ППД мені запропонували посаду головного сержанта — командира гармати артилерійської батареї, і я без роздумів погодився. Згодом одружився, у мене народився син Давид. Сьогодні родина є моєю опорою та підтримкою, дружина розуміє, що таке армійська служба і з розумінням сприймає мої довготривалі відрядження на полігон чи в район проведення ООС.
