У військовій частині наголошують, що важливим є не лише формальне повернення військовослужбовців до лав Збройних Сил, а реальне відновлення в системі, яке дозволить бійцям приступити до виконання завдань…
Сержант Леонід Кондратюк належить до когорти професійних військових, розпочинав службу в армії ще у 2006 році.
Рота охорони бригади тактичної авіації імені Петра Франка — перше місце його служби. Починав хлопчина рядовим стрільцем, а як змужнів і дозрів, став командиром відділення.
З початком російської агресії Леонід, як і багато авіаторів, рвався на війну. Але й летовище та інші важливі об’єкти аеродромної інфраструктури потребували надійної охорони, тож сержант зі своїми підлеглими її забезпечував.
читайте також:
Його час воювати припав на 2016 рік. Саме тоді групу із 75 авіаторів направили на підсилення окремої гірсько-штурмової бригади. Леонід був серед тих, хто добровільно потрапив у той список.
Підрозділ гірських штурмовиків утримував позиції неподалік Донецька. Авіатори дуже гармонійно вписались у бойовий колектив загартованої в боях бригади. І вже за кілька місяців це були досвідчені воїни.
Бойове хрещення Пісками
Передові позиції підрозділу, де виконував бойові завдання Леонід Кондратюк, були у славнозвісних Пісках. Військових, котрі вперше потрапили на війну, шокувало побачене: гарні будинки та котеджі практично самого передмісття Донецька внаслідок кількарічних обстрілів перетворились на суцільні руїни. Навіть церква прийняла на себе понад сотні ворожих влучань. Кожен сантиметр землі цього селища просякнутий кров’ю українських захисників. Тонни смертоносного непотребу — снарядів, мін, осколків та куль, зберігає ця місцевість і сьогодні.
Саме там, у Пісках, Леонід із товаришами вперше потрапив під обстріли. Ворог зі ствольної артилерії великих калібрів та мінометів постійно обстрілював ці позиції. Диверсійно-розвідувальні групи проросійських найманців намагались поближче підібратись до позицій гірських піхотинців або зайти їм у тил. Та й відстань між позиціями була практично мінімальною. Тому бойове хрещення воїни пройшли швидко. Гірські піхотинці не були «хлопчиками для биття», а гідно, і що головне — результативно давали відсіч ворогу. У батальйоні служили загартовані в боях за Дебальцеве воїни, тож вчитись авіаторам було в кого.
Безцінний бойовий досвід у складі трьох бригад
За пів року бригада вийшла на ротацію, а Леоніда разом із побратимами направили на посилення піхотинців бригади імені короля Данила під Попасну. Тих згодом змінили гірські штурмовики з бригади «Едельвейс». Тож, старокостянтинівські авіатори за рік бойових дій встигли повоювати у трьох бригадах.
Війна змінила сержанта, саме там він навчився по-іншому цінувати кожну прожиту хвилину, підтримку товаришів і родини.
Згодом група у повному складі повернулась у бригаду тактичної авіації.
читайте також:
— Це найголовніший результат нашого важкого відрядження на схід України. Усі повернулись живими до своїх родин, — пригадує Леонід.
Сім’я Леоніда переїхала до Чернівців, звідки родом дружина. А чоловік продовжив військову службу в тамтешньому обласному військкоматі. Але війна не відпускала його, як і тисячі таких же простих бійців-патріотів. Тож згодом він перевівся до гірсько-штурмового батальйону. І тепер разом із побратимами утримує позиції в районі ООС.
читайте також:
…До перемоги!
І хоча обстановка на їхньому напрямку не проста, все ж не така, як була в Пісках чи під Попасною у першу його ротацію. Та війна триває, і ворог такий же ж підступний і небезпечний. Тому досвідчений командир відділення—командир бойової машини сержант Леонід Кондратюк знає, що ситуація на передовій може миттєво змінитись. І до цього гірські піхотинці мають бути готовими щосекунди. Він продовжує навчатись сам і навчає своїх підлеглих. І поки йде війна — він на передовій.
— До перемоги! — каже сержант.
Фото з архіву Леоніда Кондратюка
