Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Курсанти 6-го курсу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» успішно закінчили проходження флотського стажування на кораблях, катерах українських Військово-Морських Сил ЗС України та в інших військових частинах і закладах.
Бойова та повсякденна діяльність підрозділу, виконання завдань за призначенням, організація вахтової служби, робота з особовим складом, опанування матеріально-технічною базою — знання з цих та інших аспектів життєдіяльності війська курсанти випускного курсу понад місяць перевіряли на практиці під час виконання обов’язків за майбутніми офіцерськими посадами на кораблях та у військових частинах національного флоту.
Наприклад, старшина 2 статті Михайло Бричкар, що опановує спеціальність «Корабельна зброя та засоби навігації», стажування проходив на посаді помічника командира патрульного катера «Слов’янськ». Майбутній офіцер розповів, що за час проведення переддипломної практики він мав змогу не лише закріпити свої професійні навички, а й напрацювати досвід ухвалення самостійних рішень під час виконання службових завдань.
— Мені пощастило, тому що під час мого стажування на катері я мав змогу здобути практичний досвід з навігаційного ремонту, тобто брав участь у відновленні вузлів і механізмів корабля, які необхідні для виходу в море, відпрацьовував заходи щодо захисту судна від підводних диверсантів, приготування корабля до бою та походу. Крім того, в момент виходу в море займався організацією проведення обсервації, веденням навігаційного прокладання, забезпеченням навігаційної безпеки плавання по проходу вузькості. До слова, захід-вихід катера по вузькості — дуже клопітка праця командира й помічника. Вони переходять на відкритий ходовий місток і звідти керують головними двигунами та кермом, — розповідає про тонкощі корабельної служби Михайло Бричкар. — Звісно, мені довелося брати участь і у швартуванні корабля. При цьому я попросив спочатку спробувати себе у ролі того, хто виконує команди. Зробив це, аби на власному досвіді засвоїти, як треба їх правильно віддавати матросам і старшинам, чим потім безпосередньо й займався.
До цього Михайло також проходив практику на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» та на пошуково-рятувальному судні «Олександр Охрименко», брав участь у курсі з метеорології та океанографії на базі Академії Військово-морських сил Республіки Польща, в навчальному морському поході до Румунії, Болгарії та Туреччини, а також у міжнародній курсантській конференції в Румунії в м. Констанца у 2019-му. До слова, тоді за доповідь-презентацію на тему «Safety Navigation» українські курсанти отримали почесне друге місце.
Звісно, найбільше майбутньому офіцеру запам’яталася більш ніж тримісячна морська практика на румунському навчальному судні «Mircea».
— Ми пройшли тоді понад 8,5 тисяч морських миль, двічі перетнули Гібралтар, побували у портах Італії, Іспанії, Туреччини, Франції, Нідерландів, Німеччини. На борту, окрім румунських та українських курсантів, були й представники багатьох інших країн. Зокрема з Болгарії, Албанії, Туреччини, Польщі, Франції, Португалії та Китаю. Я мав змогу спостерігати за процесом їхнього навчання й був неабияк здивований. Чому? Річ у тім, що саме українські курсанти приходили на допомогу іноземним товаришам у різних моментах. Наприклад, коли ми несли ходову вахту, треба було раз на добу проводити обсервацію за зірками з допомогою секстанта. Хоч вони це й вивчали, проте рівень їхніх знань виявився проти нашого доволі посереднім, — пригадує курсант.
Михайло впевнений, що кожен випускник може (чи навіть мусить) мріяти про адміральські зірки, проте найближча мета — зробити все можливе, аби ввірений йому підрозділ виконував завдання на належному рівні й навіть більше.
Однокурсник Михайла старшина 2 статті Анатолій Шульга також мав змогу відпрацювати алгоритми дій на майбутній офіцерській посаді за обраною спеціальністю. Зокрема, він проходив стажування на посаді командира бойової частини штурманської та зв’язку на ракетному катері «Прилуки».
До слова, для Анатолія це вже третє стажування на цьому судні, тому випускник уже знайомий з екіпажем і завданнями, які стоять перед ними.
— Розслаблятися на борту ніколи. З перших днів, як і годиться, я працював на своєму місці відповідно до спеціальності. Але згодом мені довелося не лише виконувати обов’язки за своєю посадою, а й спробувати себе в ролі помічника командира. Це був новий і корисний досвід, — говорить старшина 2 статті Анатолій Шульга.
Майбутній офіцер також має за плечима досвід морського походу до Румунії, Болгарії та Туреччини та участі в курсі з метеорології та океанографії на базі Академії Військово-морських сил Республіки Польща. А також практику на водолазному судні «Нетішин».
— Я бачу себе тільки офіцером Військово-Морських Сил ЗС України. І це не пов’язано з персонажами книг чи пригодницькими фільмами — із самого дитинства за взірець мені був батько. Він також морський офіцер. Я завжди ним захоплювався. Пам’ятаю, у 2014-му, а тоді батько вже був у запасі, він повідомив нам з мамою, що повертається до війська. Він поновився й виконував завдання спочатку в АТО, потім в ООС, нині служить в одному з підрозділів ВМС. І для мене важливо бути гідним йому сином, — розповідає майбутній офіцер.
На відміну від Анатолія у його одногрупника Тимура Мальчука в родині військових немає.
— Я сам родом з Волині. У 2014 році дізнався з новин, що Військово-морський ліцей з Севастополя передислокувався до Одеси. Тоді я запалився бажанням випробувати себе та вступити до цього закладу. Мені це вдалось. Під час навчання зрозумів: море — то моє. Тож пішов далі — до Інституту ВМС, де вже 6 років готуюся поповнити лави вітчизняного флоту як офіцер, — говорить курсант 6-го курсу Тимур Мальчук.
Випускник проходив стажування в окремому береговому артилерійському дивізіоні, який отримує на озброєння протикорабельний комплекс «Нептун», на посаді начальника стартового відділення стартової батареї уніфікованої самохідної пускової установки.
— Окрім порядку ведення документації, організації бойової та повсякденної діяльності військової частини, планування та організації діяльності підрозділу, ми також виконували алгоритм підготовки та пусків ракет. Зокрема встановлювали зв’язок з рухомим командним пунктом, розставляли цілі по морю та, отримавши дозвіл, проводили умовні пуски ракет. Крім того, важливим для мене став досвід сезонного обслуговування зброї та військової техніки, в якому брав безпосередньо участь, — ділиться враженнями Тимур.
До слова, випускник брав участь у проведенні державних випробувань протикорабельного комплексу «Нептун».
― Під час випробувань нам наочно показали та роз’яснили, як все працює. Саме тоді я зрозумів, що в майбутньому хочу служити на одному з таких комплексів, бо ракетне озброєння є перспективним напрямом, який швидко розвивається. І моє бажання здійснилося. Тому під час практики я не гаяв часу й ловив кожне слово наставників, бо кожний досвід є неоціненним, якщо ти хочеш стати висококласним фахівцем, — упевнений Тимур Мальчук.
Поділяє його думку курсант 6-го курсу Даніял Жайворонов. У 2016 році він покинув рідне місто Покровськ Донецької області, щоб здобути фах морського офіцера. А нині він уже випускник. Даніял навчається за спеціальністю «Пошуково-рятувальні та водолазно-аварійні роботи на морі», тому його переддипломна практика спочатку проходила у пошуково-рятувальній службі в Одесі, а згодом його разом з одногрупниками направили до Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України.
— Для нашого курсу це був перший подібний досвід. Спочатку було декілька ввідних лекцій, під час яких нам розповідали про методи зварювання та різання під водою, а потім почалася практика. Певний час ми працювали на поверхні, тренувалися, як правильно тримати руку та зварювати. Потім почалися заняття напівпідводою, тобто сама деталь і рука були під водою, решта тіла — на поверхні. Вони допомогли зрозуміти, як підривати під водою, як правильно втримати дугу. Далі — заняття безпосередньо під водою, — розповідає Даніял.
За його словами, такі практичні заняття відбувалися протягом усього тижня. Під водою в середньому вони перебували 1-1,5 години. Виконували завдання зі зварювання, як-от: наплавлювання на горизонтальній поверхні, зварювання таврових з’єднань у горизонтальній і вертикальній площинах, а також на стелі.
— Для нас це вкрай важливий досвід, адже у разі, коли корабель зазнає лиха в морі, саме рятувальники прийдуть йому на допомогу, тож вони мають вміти виконувати певні відновлювальні роботи. Отже, навички зварювання та різання під водою зайвими не будуть, — говорить випускник.
Він також зауважив, що інструктори Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона вели заняття надзвичайно цікаво, розповідали про власний досвід та навіть демонстрували відео, де показували, як вони проводили роботу. Єдине чого бракувало курсантам-водолазам — це набуття досвіду безпосередньо у робочому середовищі та відведеного їм часу на стажування в Києві.
Під час навчання в інституті Даніял Жайворонов отримав кваліфікації «водолаз» та «водолаз-зварювальник», а надалі планує їх підвищувати. Курсант має за плечима близько 50 годин роботи під водою та тренування спуску в барокамері — до 60 метрів.
— Ми матимемо справу з усім, що є у воді та під водою. Тому у нашій професії найважливіше — це досвід і розуміння відповідальності за свій особовий склад і тих людей, яких ти рятуєш, — резюмував майбутній офіцер.
Фото автора та Інституту Військово-Морських Сил НУ «ОМА»
Кіберфахівці Служби безпеки зірвали нову спробу рф завдати ракетного удару по військовій та критичній інфраструктурі Дніпра.
Швеція виділила 120 мільйонів крон ($11,3 млн) на допомогу Сектору Газа, Україні та Судану через продовольчу програму ООН.
Протягом минулої доби, 27 березня, російські війська обстріляли територію 119 населених пунктів у десяти областях України.
Рада оборони Києва ухвалила низку невідкладних рішень щодо забезпечення безпеки в столиці.
російські загарбники продовжують обстрілювати прикордонні території Чернігівської та Сумської областей. Всього протягом доби нараховано 74 обстріли (311 вибухів) з різних видів озброєння.
У місті Буча відбулися змагання на Кубок України з рукопашного бою, присвячені памʼяті полеглих у бою спецпризначенців воєнної розвідки України.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…