У натовпі — студенти, айтівці, ветерани й військові у пікселі. За кілька метрів рекрутери пояснюють різницю між підрозділами та спеціальностями,…
Нещодавно на базі Військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру в Ірпені відбувся тестовий відбір військовослужбовців з ампутованими кінцівками для їхньої подальшої реабілітації та протезування за кордоном. У результаті сьогодні, 27 жовтня, за програмою Трастового фонду НАТО в Україні з медичної реабілітації полетіла в Нідерланди перша партія наших вояків. Це Андрій Сімчук, Олександр Терстуях та Сергій Кулінець.
«Чому хочу служити й далі? Та не бачу себе поза військом…»
На днях лейтенантові Сергію Кулінцю виповнилося 33 роки. Проходячи службу в одному з навчальних розвідувальних центрів, під час виконання обов’язків офіцер втратив обидві ноги. За кордоном йому проведуть первинне протезування та курс інтенсивної реабілітації.
Сергій має юридичну та військову вищі освіти, у своїй частині обіймав командну посаду.
— Я дуже задоволений тією допомогою, яку отримав в Ірпені, — розповідає лейтенант. — Утім, наші лікарі під час відбору вирішили, що медична база нідерландців дасть мені змогу повернутися у стрій щонайшвидше. Чому хочу служити й далі? Та не бачу себе поза військом. Так вийшло, що я мріяв про військову долю з дитинства. Утім, з певних причин став офіцером два роки тому. Тато мій — професійний військовий, інвалід війни, у бойових діях на сході країни брав участь із 2014-го по 2017 рік. Мотивувати є кому. До речі: мотивація до подальшої служби була чи не головною темою розмови під час відбору для реабілітації у Нідерландах…
Що таке вмотивованість найвищого рівня
Детальніше про критерії відбору для протезування та відновлення за програмами Трастового фонду НАТО спілкуємося зі старшим ординатором відділення реабілітації пацієнтів з ампутованими кінцівками Ольгою Щеглюк.
— Ми вже давно маємо необхідний досвід та устаткування, яке дає змогу проводити ефективний курс протезування та відновлення наших пацієнтів. Однак радо погоджуємося на пропозиції іноземних колег перебрати на себе турботу про тих з них, кого вони завдяки ширшому спектру медичного обладнання здатні повернути до повноцінного життя щонайшвидше. Власне, на це і розраховані умови програми Трастового фонду НАТО з медичної реабілітації в Україні. Й цього разу нідерландці обрали найскладніші ампутаційні і травмо-випадки.., — каже Ольга Щеглюк.
За словами пані Ольги, під час відбору претендентів на лікування в Нідерландах було три головні критерії: медична складова, мотиваційний рівень пацієнта співпрацювати з лікарями з повною віддачею та кінцева мета протезування, яку намічав собі український військовослужбовець. Прагнення служити далі, навіть без кінцівок, вони, не змовляючись, визнають найвищим рівнем вмотивованості людини. Та воно й не дивно — бо ж служба в армії, так би мовити, далека від світського життя.
Приклад того — солдат Андрій Сімчук. У свій 51 рік він має надскладну мінно-вибухову політравму, яку дістав у районі проведення операції Об’єднаних сил цього літа. В Ірпінь його доставили у вкрай важкому стані, не здатного пересуватися та обслуговувати себе самостійно. Утім, за кілька місяців у шпиталі він уже непогано рухається, сам пересідає в інвалідний візок і ним користується. А ще — плекає надію повернутися до побратимів…
Фото автора та АрміяInform
