Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Яких лише несподіванок не трапляється у пошуковій справі! Днями одна з груп житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» вирушила до Хорошівського району області, аби перевірити інформацію одного з фоловерів своєї сторінки у мережі Фейсбук.
– За місцевою легендою, в 1943-му році в районі села Топорище був збитий гітлерівський літак, екіпаж якого загинув. Тіла двох льотчиків підібрали місцеві мешканці й прикопали в саду біля будівлі в селі Комарівка, в одному кілометрі від Топорища, – розповідає пошуковець Вадим Баранівський. – Зазвичай такі розповіді не вселяють великої надії на те, що інформація підтвердиться, проте вже за 15 хвилин роботи лопатами побачили людські кістки. Вирішили розширити яму, оскільки в ній повинні були бути рештки двох людей. За годину роботи стало очевидно, що на цій локації знаходиться лише одна людина. Але це був лише перший дзвіночок… При розчищуванні солдата в нагрудній кишені знайшлась радянська монета номіналом 15 копійок 1936 року, трохи нижче – декілька великих та малих ґудзиків із зірками, в ногах лежало декілька гільз до ПТРу… Тепер без сумнівів можна було сказати, що в ямі знаходиться радянський воїн, а не аси Геринга!
Проте найцікавіша знахідка чекала попереду. В кишені галіфе солдата лежав орден Червоної Зірки з номером 229443. Вир емоцій охопив пошуковців, адже знахідка нерядова і це означало, що солдат буде з ім’ям та, можливо, поїде додому.
Цього ж дня був зроблений запит в ЦАМО, і вже наступного дня отримано відповідь, яка не на жарт збентежила пошуковців. Згідно з архівними даними, орден із таким номером належить Литовко Віктору Гавриловичу, 1922 р.н., який народився у Запорізькій області, м. Мелітополь, призваний в РСЧА в 1941 році в м. Київ, проходив службу у 652-му артилерійському полку на посаді командира взводу зв’язку. Рахується загиблим у грудні 1943 року та похованим у с. Топорище. За іншими документами воїн вважається живим… Щобільше, у 1985 році ветеран був нагороджений ювілейним орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, а в 1989 році його прізвище було викреслено зі списку зниклих безвісти. Згідно з архівними документами, його домашня адреса – м. Київ, вул. Бойченка 6.
– Ми зателефонували на стаціонарний телефон указаної квартири, слухавку взяв син Віктора Гавриловича, який підтвердив, що така людина тут дійсно проживала і 5 років тому померла, – продовжує пошуковець. – Історію про те, що ім’я батька викарбуване на братській могилі – чув, як батько втратив орден – не знає, на жаль, до нашої знахідки не проявив жодного інтересу…
Ось така історія одного виїзду, але, на жаль, із сумним завершенням. Невідомий солдат буде похований у братській могилі, а орден, за бажанням рідних, зможе повернутися у родину або стане експонатом у музеї. Тепер достеменно вже ніхто не дізнається історію того одноденного бою у селі Топорище на Житомирщині… Можливо, у вирі бою молодший лейтенант Литовко був поранений чи контужений, а його порахували вбитим. Цілком вірогідно, що його орден забрав хтось із підлеглих – аби потім передати рідним або самому власнику після його повернення з госпіталю – хтозна… Очевидним залишається те, що боєць, який взяв орден офіцера-зв’язківця, того ж дня загинув, а той, хто протягом майже пів століття вважався загиблим, дожив мало не до ста років, і пішов із життя, коли його Батьківщина оборонялася вже не від німецьких нацистів, а від колишнього «братнього» народу зі Сходу…
Читайте також:
Післямова. Коли матеріал вже був готовий до розміщення на сайті, з журналістом АрміяІnform зв’язався Вадим Баранівський, який повідомив інформацію, що стала щойно відома. Виявляється, в тому бою, 6 грудня 1943 року, молодший лейтенант Віктор Литовко потрапив у полон. Його тримали поблизу старої казарми у цьому ж селі. Біля рогу будівлі 21-річний офіцер закопав свої орден та документи. Невдовзі, ще до Нового року, він був звільнений з полону. А через 78 років на тому місці, де колись стояла казарма, пошуковці розкопали рештки невідомого воїна з орденом Віктора Литовка. Ось такими несподіваними іноді бувають фронтові історії…
