Таку комплексну підтримку родинам, що наразі не знають куди звернутися, буде надавати Регіональний центр соціального супроводу, створення якого започатковано у Збройних Силах. Про…
Там було засуджено керівників нацистської Німеччини. Відбувся перший із низки судових процесів, що відбувалися в Палаці юстиції міста Нюрнберга після закінчення Другої світової війни протягом 1945–1949 років.
Обвинувальний висновок, підготовлений командами прокурорів з США, Великої Британії, СРСР і Франції, містив чотири пункти: злочини проти миру, злочини проти людяності, порушення законів війни (військовий злочин) і змова з метою здійснення даних злочинних дій.
Вперше для роботи судового органу 8 серпня 1945 року був затверджений Статут міжнародного військового трибуналу (МВТ), який визначав повноваження і процедури даного безпрецедентного судового органу, який передбачав створення тимчасового трибуналу для суду над головними керівниками ІІІ Рейху, «злочини яких не були пов’язані з певним географічним місцем». МВТ наділявся правом оголосити будь-яку групу або організацію злочинною, що передбачало кримінальну відповідальність і осуд всіх осіб, що до неї входили. У реаліях післявоєнної Німеччини йшлося про мільйони осіб і, по суті, про визнання держави злочинним утворенням.
Суду було представлено обвинувальний висновок проти двадцяти чотирьох керівників націонал-соціалістичної Німеччини на чолі з «наці № 2» Германом Герінгом, а також організацій СС, СА, СД і гестапо. Під трибунал пішли і керівний склад НСДАП, Імперський кабінет міністрів, генеральний штаб і Верховне командування Вермахту. Звинувачення вперше ввело в офіційний документ новий термін «геноцид».
Процес тривав майже рік. Трибуналу були представлені документи щодо злочинів, які вчинили нацисти на окупованих територіях.
Представляючи МВТ документи і свідків, прокурори довели, що історії людей, які пережили Голокост і окупацію, не були перебільшенням.
Підсудні намагалися заперечити свою провину в скоєнні масових злочинів і довести, що повну відповідальність за всі злочини, санкціоновані владою Рейху, несли померлі до того моменту А. Гітлер, Г. Гіммлер і Р. Гейдріх.
Проте 1 жовтня 1946 року МВТ оголосив вирок: відносно двох обвинувачених справу було припинено, троє були виправдані, четверо були засуджені до позбавлення волі на термін від 10 до 20 років, троє отримали довічні терміни, а 12 підсудних були засуджені до смертної кари через повішення. Проте повішено було лише десять з них. Герман Герінг покінчив із собою, Мартіна Бормана засудили заочно.
Відразу за основним процесом почалися 12 «малих Нюрнберзьких процесів», у яких обвинувачені були зібрані за «галузевим» принципом — окремо лікарі, промисловці, есесівці, юристи. Так, щодо злочинів у концтаборі Дахау було майже 500 процесів, Освенцимі — сім величезних, що тривали до 70-х років. У 2011 році німецька прокуратура підтвердила відмову від строків давності з військових злочинів і розширила можливість залучати до суду тих працівників концтаборів, які не брали безпосередньої участі в масових вбивствах.
Процеси над колаборантами відбувалися в країнах, громадянами яких були зрадники.
