В українському перекладі ці слова росіянина, написані як спогад про подорож з Одеси на Дон через Севастополь влітку 1918 року, звучать доволі нейтрально. Натомість слововжиток у російському…
24 вересня виповнюється 220 років від дня народження видатного українського математика Михайла Васильовича Остроградського. З його ім’ям пов’язана ціла епоха в становленні математичної науки, адже в середині ХІХ століття він був одним із найвідоміших науковців світу у своїй галузі. Його погляди суттєво вплинули на формування й виховання наукового світогляду кількох поколінь інженерів і науковців, а причинами неабиякої популярності були виняткова обдарованість, своєрідність і яскравість особистості, відданість науці й величезна працездатність. 2001 року ЮНЕСКО внесла Михайла Васильовича Остроградського до списку видатних математиків усіх часів і народів.
Козацькому роду — нема переводу
Згідно з дослідженнями відомої популяризаторки спадщини Михайла Остроградського Галини Ситої, його пращури як по батьківській (Остроградські), так і по материнській (Сахни-Устимовичі) лінії належали до козацько-старшинських родів Полтавщини, відомих із середини XVII сторіччя. Першим у роду Остроградських згадується Іван, бунчуковий товариш. Про його сина — Матвія Остроградського і Устима Сахненка вперше згадано в описі облоги Чигирина 1678 року.
Сучасники відзначали, що Михайло Остроградський мав у своїй вдачі багато рис, які засвідчували його козацьке походження — завзяття, силу, пристрасть, гордість, незалежність, войовничість. Його часто за характер порівнювали із Тарасом Бульбою, й на те були підстави. 1809 року хлопця помістили в «будинок виховання бідних дворян» при полтавській гімназії. Одним із його вихователів був Іван Петрович Котляревський. Під його впливом Михайло захотів стати військовим, адже сам Котляревський був у минулому хоробрим офіцером.
Під впливом Котляревського юний Остроградський захотів стати військовим
Батьки вирішили віддати його до одного із гвардійських полків у Петербург. Але, як то кажуть, не судилося. Брат матері умовив родину віддати Михайла до Харківського університету. Це й вирішило долю великого майбутнього вченого. Хлопець оселився на квартирі викладача університету, професора Івана Павловського. Саме він закохав Михайла в математику. А ще більший вплив на формування його поглядів та наукових інтересів мали лекції математика й видатного мислителя професора Тимофія Осиповського, згодом ректора Харківського університету.
Через терни — до свободи думки
1818 року Михайло Остроградський блискуче склав екзамени за трирічний курс університету й отримав атестат. Наступного року склав ще одні іспити за університетський курс, які давали право на ступінь кандидата наук. Утім, хоча ректор Осиповський і присудив Михайлові ступінь кандидата, через різні бюрократичні завади йому довелося в 1820-му складати іспити вдруге. 30 квітня 1821 року йому наново присуджують вчений ступінь кандидата наук, але викладач Дудрович пише на Остроградського донос про його «вільнодумство» та зневагу до лекцій із богослов’я.
У зв’язку з цим міністр духовних справ і народної освіти князь Олександр Голіцин не затвердив рішення про присудження ступеня, і Остроградському запропонували складати іспити ще раз. Михайло, обурений таким свавіллям, повертає атестат у ректорат, вимагає викреслити його прізвище з усіх списків університету. Незабаром він покидає Російську імперію, переїхавши до Парижа в серпні 1820 року.
Шлях до всесвітнього визнання
У 1822–1828 роках Михайло Остроградський вдосконалював свої знання в Колеж де Франс у Парижі, де викладали найвидатніші математики того часу. На Остроградського звернули увагу П’єр-Симон Лаплас і Огюстен Коші. Михайла називали «лицарем нескінченно малих величин». Але життя молодого вченого в Парижі було тяжким: тут він під час повстання потрапив на барикади, де поруч з ним розірвався снаряд, і він втратив око. Довелося чоловіку через фінансову скруту й відсидіти у в’язниці.
Але завдяки значним успіхам у математиці Михайлу з часом таки вдалося із тріумфом повернутися до Російської імперії та стати членом Російської академії наук. Протягом нової кар’єри Остроградський публікує понад 100 наукових праць, пише понад 60 наукових рецензій на різні роботи, видає низку науково-популярних статей, підручників та навчально-методичних видань.
Мешкаючи в Петербурзі, Михайло Остроградський входив до кола друзів українського генія Тараса Шевченка
Наукові досягнення Остроградського високо оцінили ще за життя. Його було обрано членом Академії наук у Нью-Йорку, членом Туринської академії наук. Національної академії деї Лінчеї в Римі, членом-кореспондентом Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств.
Але він залишався щирим українцем: щороку їздив у рідне село, де з усіма спілкувався лише українською мовою. Любив дітей, охоче грався з ними, ходив колядувати та щедрувати. Мешкаючи в Петербурзі, Михайло Остроградський входив до кола друзів українського генія Тараса Шевченка.
Останні місяці свого життя Остроградський перебував у Полтаві. Тут він зустрів своє шістдесятиліття, мав багато планів. Але тяжка хвороба вкоротила його вік. І 1 січня 1862 року, за три місяці після ювілею, він помер від паралічу легень…
Підготував Євген Букет
