Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У Харкові діти загиблої на Сході нашої держави Народного Героя України старшого солдата Збройних Сил України Яни Червоної – Вікторія та Віталій, зустріли новий навчальний рік у міській гімназії №172.
У День знань до школи їх привів один батько Сергій.
– Вони ще малі й, як їхні однолітки, все літо пробігали на дворі, – каже Сергій Червоний. – Проте маму ніколи не забувають. Ось і сьогодні, збираючи їх до школи, вкотре пригадали, як колись зустрічали цей день разом із Яною. Важко, іноді дуже важко нам без неї. Проте її побратими нас не забувають і часто телефонують. Також не забувають і офіцери Харківського обласного територіального центру комплектування та соцпідтримки. Тож ми не залишилися на одинці зі своїм непоправним горем.
Так, старший із дітей – одинадцятирічний Віталій, пішов до шостого класу.
– Наша мама Герой і ми пишаймося нею. Я ще вчуся, і як буде далі особливо не замислювався. Кілька років відвідую баскетбольну секцію і вже є успіхи. Від мами я навчився боротися за перемогу завжди та в усьому. Звісно, мені часто не вистачає її турботи. Проте я чоловік і повинен все стійко переносити сам, – розповів Віталій Червоний.
Десятирічна Віка також сумує за мамою.
– Фото мами стоїть на видному місці в нашій квартирі. Я всіляко допомагаю татові з прибираннями в кімнатах і потроху вчуся готувати. Та найбільше я люблю займатися танцями чи малювати. Ким буду, як виросту, не знаю, але точно буду патріотом України, як наша люба мама, – зазначила Віка Червона.
Про Яну Червону пригадали сьогодні й у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №131, де минулого року їй відкрито меморіальну дошку.
Туди за новою традицією прийшли бойові побратими героїні та її мама – Тамара Іванівна.
За словами голови Громадської організації «Ветерани АТО і патріоти України Шевченківського району міста Харків» Рамаза Гаврилова, Яна бувши спочатку волонтеркою, а потім й військовослужбовцем, продемонструвала всім землякам, як треба любити свою країну.
– Місце для меморіальної дошки торік ми обрали не випадково. Адже щодня учні, переступаючи поріг школи, будуть згадувати всіх захисників України, – зазначив ветеран російсько-української війни Рамаз Гаврилов.
Фото автора
