Про це повідомили в Національній поліції України у відповідь на запит АрміяInform. «З початку воєнного стану поліцією задокументовано 619 фактів…
Психологиня спростувала найпоширеніші міфи про психологічну допомогу військовим.
Про це в інтерв’ю для АрміяInform розповіла психологиня з понад 10-річним практичним досвідом, доктор філософських наук, засновниця та керівниця психологічного центру «ДіЛенд» Олена Бортнікова.
«Якщо говорити про військове середовище, то там поколіннями формувалась стигматизація всього, що пов’язано із психікою. Досі можна почути: „якщо пішов до психолога — отже, ти псих“», — розповіла вона.
За її словами, перший поширений міф: «якщо я звернувся по допомогу — значить, я не справляюся».
«Але, по-перше, людина — соціальна істота. По-друге, ситуації, в яких опиняються військові, часто є ненормальними з точки зору людського досвіду. І в таких умовах природно потребувати підтримки або додаткових інструментів адаптації.
Я іноді пояснюю це так: психіка — це ресурс. Ми ж не говоримо, що танк слабкий, бо в ньому закінчується паливо. Його просто потрібно заправити. Так само і психіка іноді потребує „дозаправки“. Тому звернення до психолога — це не прояв слабкості, а навпаки — прояв відповідальності за свій стан», — наголосила Олена Бортнікова.
Другий міф пов’язаний зі страхом стигматизації: «якщо я звернувся до психолога: мене можуть списати або відправити». Як вона зазначила, насправді ж психолог не є лікарем-психіатром, він не призначає медикаментів і не ставить медичних діагнозів.
Завдання психолога — допомогти людині адаптуватися до складних умов, навчити її працювати зі стресом і зберігати психічну стійкість.
Третій міф звучить приблизно так: «психолог не зрозуміє, бо він не був на передовій».
«Але лікареві не потрібно самому переживати апендицит, щоб знати, як проводити операцію з його видалення. Так само і психолог працює на основі знань про те, як функціонує психіка людини. Фахівець знає, як взаємодіють гормональні реакції, нейронні процеси та емоційні стани.
Наприклад, чому багатьох військових „тягне назад“ на війну. Це пов’язано з роботою систем стресу та винагороди мозку, з активністю структур, як-от амігдала, а також інших елементів лімбічної системи», — пояснила Олена Бортнікова.
Ще один страх, який іноді озвучують військові: «якщо я прийду до психолога, я розклеюся і почну плакати».
«Але терапія — це не про те, щоби „поплакати в жилетку“. Це процес контрольованого вивільнення напруги. Я іноді пояснюю це через метафору кавоварки: якщо тиск накопичується і немає виходу, система може дати збій, „вибух“. Але якщо людина поступово, в безпечному середовищі і під супроводом спеціаліста знижує рівень внутрішнього тиску — це якраз профілактика таких зривів», — розповіла психологиня.
«Психіка, так само, як і зброя, потребує догляду»: чому звернення до психолога не є проявом слабкості. Інтерв’ю
