Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
24 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про відзначення 29 серпня Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Дата приурочена до дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року, дня найбільших втрат української армії на Донбасі…
Читати також: Сьогодні День пам’яті захисників України
У День пам’яті захисників по всій країні приспускають Державні Прапори на будівлях органів влади, державних підприємств, установ і організацій, обмежуються трансляції розважальних радіо- і телепрограм, відбуваються меморіальні заходи, тематичні книжкові й фотовиставки, кінопокази, концерти-реквієми тощо. Україна вшановує полеглих воїнів також загальнонаціональною хвилиною мовчання. Іловайська трагедія стала важким випробуванням і продемонструвала, що в умовах гібридної війни міжнародне право не завжди працює, що потрібно сподіватися лише на власні сили.
Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, правди і справедливості, пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях.
Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!
Згадуючи трагедію в Іловайську
За сім років, що минули від часу Іловайської трагедії, про цю чорну сторінку в російсько-українській війні розказано чимало. Опинившись в оточенні після масованого вторгнення на територію України регулярних військових формувань ЗС РФ, іловайське угруповання українських силовиків змушене було погодитися на відступ за попередньо домовленими з російською стороною гуманітарними маршрутами.
29 серпня 2014 року, під час забезпечення «зеленого коридору» в районі Іловайська для виходу з оточення українських військовослужбовців, по них, а також по автомобілю із символом «Червоного Хреста», було здійснено інтенсивні обстріли. Такі дії збройних сил Російської Федерації є воєнним злочином, адже віроломне вбивство в умовах збройного конфлікту порушує статтю 37 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року, що забороняє «вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства».
Читати також: Іловайська трагедія: три речі, які необхідно усвідомити
У квітні нинішнього року Офіс Генерального прокурора України направив до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду матеріали за фактами вбивства українських військових під час Іловайської трагедії. А в Україні триває розслідування Іловайських подій за двома напрямами: організація вторгнення з боку РФ та віроломне вбивство українських військових, а також перевірка обставин можливого недбалого ставлення до військової служби військовими службовими особами з-поміж керівництва антитерористичною операцією. Станом на початок серпня допитано понад 900 потерпілих і свідків, вилучено, оглянуто та досліджено понад 1600 бойових документів. Обсяг матеріалів кримінального провадження становить понад 300 томів, з яких понад 70 із грифом обмеженого доступу.
Читати також: Генеральний прокурор зустрілася з рідними військовослужбовців, загиблих і зниклих під час Іловайських подій
Бої під Іловайськом стали одним з переломних моментів війни на сході України: Збройні Сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони. Скориставшись поразкою українських військ під Іловайськом, російські підрозділи просунулися на захід і захопили Тельманівський і Новоазовський райони до Маріуполя. Важкі втрати спонукали українське керівництво до укладення 5 вересня 2014-го Мінських угод щодо тимчасового припинення вогню і початку політичного врегулювання.
На жаль, право бути незалежними необхідно виборювати. Наш героїчний народ пережив не одну війну, на яких було чимало програних битв. Попри це українці залишаються волелюбними, нескореними й хоробрими. Вивчення і аналіз минулого досвіду дасть нам змогу в майбутньому не повторювати помилок.
