Яка сьогодні ситуація із забезпеченням харчування у військових частинах? З якими виробниками готовий співпрацювати ДОТ? Та чому ми вчимося в західних партнерів у напрямі закупівель для війська?…
Катерина Маркевич та Валентин Садовий разом готуються до військового параду на честь 30-ї річниці Незалежності України. Вона – курсантка 4 курсу Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка, він – навчається у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Про те, як пара готується до урочистостей, що відчувають, коли бачать одне одного на тренуваннях, і як їхні стосунки проходять випробування часом і відстанню – у матеріалі АрміяInform.
Вони відповідали на питання окремо, але схожі їхні відповіді дивують й розчулюють. Молоді люди кажуть, що попри відстань, можуть говорити одними словами й відчувати стан одне одного.
Катерина та Валентин познайомилися на рідній Волині шість років тому і вже тоді вирішили пов’язати своє життя з військовою справою.
– Ми закінчили Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні й вступили до провідних військових вишів України. Наші погляди на військову справу збігаються. Пишаємося обраним шляхом, – ділиться дівчина.
Спершу про участь у Параді дізнався Валентин. Згодом до урочистостей почали готувати парадний розрахунок жінок-військовослужбовців.
– Відпрацювання стройових елементів, вміння чути, розуміння важливості спільної справи – три кити підготовки. Але з дівчатами потрібно більше розмовляти, проявляти турботу, шукати підхід, – розповідає Катерина.
Під час підготовки до Параду молоді люди стали бачитися частіше.
– Цього тижня відбулося перше спільне тренування парадних розрахунків на злітній смузі заводу ДП «Антонов». Емоції переповнювали. Думка, що наші коробки крокують поруч, надихала. Водночас переживав, як Катерина себе почуває, чи комфортно їй. Хвилювався за обох, – ділиться Валентин.
Схожі емоції переповнювали Катерину.
– Коли він підійшов до мене після проходження – я не знала, плакати чи сміятися. Тамувався подих від розуміння того, що твоя кохана людина розділяє ті ж переживання. Валентин мотивує мене ставати кращою. Його підтримка – мої крила, – каже дівчина.
Під час підготовки закохані бачитимуться частіше на зведених тренуваннях.
– Під час посиленого режиму карантину ми не бачилися пів року. Це був надзвичайно складний етап. Але ми гідно пройшли його. Взаємоповага, довіра допомогли нам. Кожна наша зустріч як перша, емоції й переживання такі самі, – згадують Валентин та Катерина.
Вони впевнені, що щастя любить тишу, тому плани на майбутнє тримають в секреті.
– Так, ми неодмінно одружимось, але хочу, щоб це був сюрприз. Я впевнений, що зустрів людину, з якою хочу провести все життя, – додав Валентин.
Анна Гудзь
