Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Влад – командир механізованого взводу. Рік тому закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З дитинства мріяв пов’язати своє життя із армією, і, ймовірно, не в останню чергу тому, що народився і зростав у населеному пункті неподалік військового полігона на Рівненщині. Люди у військовій формі здавались справжніми героями, викликали довіру, надійність, хотілося бути схожим на них.
– Мене дуже тягнуло до всього, що стосується військової техніки. Багато читав, дізнавався про військову справу, вивчав озброєння, займався спортом. Тож, цілком логічно, що після школи, не роздумуючи, я вступив до військового вишу, – розповідає Влад. – Здобуті знання та досвід нам передавали викладачі, в яких є неабиякий бойовий досвід. І це допомогло впевнено почуватися у новому середовищі – на передовій.
– Хоч я у військах і нещодавно, але вже знаю, що таке війна і розумію, що має бути межа між суворим командиром і «своєю» людиною. Тож для підлеглих намагаюся бути побратимом, але водночас чітко розумію, що я − командир. Люди різні й до кожного в мене свій підхід.
Фото автора
