Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Науковий співробітник Музею окупації Києва Сергій Дячук створив унікальний проєкт − виставку колажів-плакатів, у яких розкрито наше минуле від святого князя Бориса сина Володимира Великогохрестителя України-Руси до дисидентів, правозахисників і борців за Вільну Україну. Всього тридцять історичних постатей, які творили історію нашого народу.
Символічно, що проєкт виставки, яка тепер розширена і доповнена, вперше відкрили в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Серед постатей, які обрав автор експозиції, — державники й полководці, культурні діячі й письменники: князі Острозькі, Байда Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Андрей Шептицький, Степан Бандера, Роман Шухевич, учасники дисидентського руху в СРСР та інші видатні персони нашої історії.
Ми живемо в часи, коли починаємо заново відкривати для себе нашу справжню історію, яка дуже довго була прихована. Ми дістаємо її із забуття. Її ховали подібно того, як наші предки вимушено приховували на горищі історію родин, альбоми, документи, книги сімейні реліквії. Виставку «НЕЗАЛЕЖНА. Історія України», присвячену 30-річчю незалежності України, планується відкрити у ліцеї Богуна (м. Боярка).
Раніше частину плакатів подавали на Global Illustration Award (Всесвітня нагорода за ілюстрацію). За неї отримали приз «почесна згадка» у номінації «наукова ілюстрація». Звісно, це визнання невипадкове. Експерти визнали мистецький, змістовий і художній задум автора експозиції — Сергія Дячука.
Праця над проєктом триває вже десять років. Вона подібна до роботи ювеліра, який вишукує дорогоцінні перлини і вкладає їх в одне намисто. Це і портрети еліти минулого від Русі, Рутенії до України, і коштовні предмети з історії, яку творили люди. На цих плакатах − тисячолітня історія, повна таємниць, загадок і скарбів. Кожна з тридцяти обраних постатей представлена разом із витворами матеріальної спадщини, в якій вона жила залежно від епохи. Це живопис, фреска, графіка, архітектура, філателія, філокартія, фотографія, фалеристика, нумізматика, автографи, книги, листи, документи, печатки, геральдика, карти, прикраси, зброя і, звісно, портрети. Лише плакат, присвячений Івану Мазепі, налічує понад 1000 елементів!
Мета цього проєкту передусім естетична − твори минулого, їхні автентичні зображення мають заохочувати людей до власних пошуків.
− Мета цього проєкту передусім естетична − твори минулого, їхні автентичні зображення мають заохочувати людей до власних пошуків, − говорить Сергій Дячук. — А це найкращий зі способів пізнання правдивої історії. Такі дослідження роблять з нас героя, подібного на археолога Індіана Джонса, у вивченні захопливої історії України.
На одному з плакатів бачимо чи не найзагадковішу постать нашої історії − наказного гетьмана Павла Полуботка. Легенда про захований ним скарб хвилює не одне покоління українців, скарбошукачів. Водночас автор привертає увагу до духовної спадщини, залишену по собі достойниками, які творили справжню історію України і яку вороги намагались, і намагаються знищити. Саме це наш справжній скарб, який має особливу силу надихати українців на побудову омріяної України.
− Естамп, теза, панегірик − це особливий жанр емблематичного мистецтва, біля витоків якого стояв славетний Лазар Баранович — релігійний, політичний діяч, поет і блискучий інтелектуал, − зазначає Сергій Дячук. − Суть цього мистецтва в тім, аби розповісти за допомогою зображення на одному аркуші паперу про ту чи іншу людину. Як сімейні фото, в яких віддзеркалено і «зарамлено» мить з історії родини. Для підростаючого покоління — це ще й ідентичність, відчуття єдності через приналежність до цієї землі, її героїв, її культурної спадщини.
Плакати,емблематичне мистецтво − культура, яка набула особливого розвитку саме в Україні, виробивши яскраві національні риси, отримавши назву Українського, Мазепинського, Козацького бароко. Цей жанр дав поштовх до подальшого плаката, реклами, коміксу. І тепер, на переконання Сергія Дячука, має всі підстави до відродження в новітню перенасичену інформаційну добу, адже лаконічні зображення можуть інформувати краще за гігабайти знаків, які часом перевантажують інфопростір, відволікаючи від головного.
