Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Молодший сержант Роман Никитчук разом із дружиною Інною виконують завдання із забезпечення зв’язку у підрозділах механізованого батальйону окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Про те, яким вимогам відповідають зв’язківці ЗСУ сьогодні, як загартувався характер у бойових умовах і як поєднати службове й особисте життя – у матеріалі АрміяInform.
Сучасний зв’язківець, на думку Романа Никитчука, має бути фізично розвиненим і фахово підготовленим.
— Фахівці зв’язку можуть за день здолати дистанцію понад 10 кілометрів у пошуку пошкодженої ділянки комунікації. Потім нам потрібно швидко знайти і усунути несправності. Як правило, все відбувається оперативно. Саме від вміння швидко мобілізувати зусилля, точно й розбірливо передавати-приймати команди, залежить взаємодія між вищими штабами й окремими підрозділами, – розповідає Роман Никитчук.
На його думку, зв’язківець має бути обізнаним у різних сферах військової діяльності й володіти необхідною іноземною термінологією.
—Техніка зв’язку оновлюється, радіозасоби іноземних країн-партнерів вимагають роботи з програмами англійською, – ділиться Роман.
Свою першу нагороду – медаль «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність» – Роман Никитчук отримав у 2019-му саме за стійкість і рішучість в ухваленні рішення.
— Завданням було екстрено поновити дротовий зв’язок з підрозділом на відділеній озером ділянці. Довелося плисти чималу відстань, під кулями, з намотаним на нозі дротом. Час від часу доводилось пірнати. Вже після того, як дістався берега, судоми зводили ноги. Але відігрівся, виконав поставлене завдання. До місця розташування повернувся в обхід. Після цього випадку раджу всім зв’язківцям гарно триматися на плаву. У житті різне може трапитись, – говорить Роман Никитчук.
Він теж відзначений почесним нагрудним знаком «За вірність у військовій службі ІІІ ступеня».
Своє професійне свято – День військ зв’язку ЗСУ – подружжя Никитчуків святкуватиме разом. Вони познайомилися у мирному житті, і Інна, щоб бути разом із чоловіком, підписала контракт. Доля постійно зводила дівчину з підрозділами зв’язку.
— Наважитися стати зв’язківцем мене надихнув приклад батьків. Тато на строковій службі був зв’язківцем, а мама проходила службу в Королівській бригаді зв’язківцем, – розповідає Інна.
Каже, що професійне життя у бойовій бригаді не передбачає різниці – чоловік ти чи жінка.
— Якщо перед підрозділом стоїть завдання терміново налагодити зв’язок, ніхто не зважає на посади, звання і стать. Водночас жінок більше залучають до ведення облікових і розпорядчих документів, – наголошує вона.
З чоловіком вони багато часу проводять разом:
— Працюємо в одному підрозділі, обговорюємо робочі моменти. Чоловік допомагає в організації служби, а я завжди підтримую його. Ми не «втомлюємось» одне від одного – робота зближує.
Анна Гудзь
