Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
До опанування спеціальностей за напрямками зв’язку першокурсники Військового коледжу сержантського складу ВІТІ імені Героїв Крут приступлятьза кілька тижнів. Сьогодні ж на базі навчально-тренувального комплексу під керівництвом викладачів та інструкторів вони проходять курс первинної військово-професійної підготовки.
Напружений та динамічний ритм занять у поєднанні з літньою спекою став першим випробуванням для вчорашніх школярів. Кожен із них свій вибір зробив свідомо, і готовий досягти мети попри труднощі й негаразди.
Хто ж вони, представники нинішнього покоління майбутніх зв’язківців? І чому обрали саме цю професію?З цим запитанням кореспондент АрміяInform звернувся до першокурсників навчального закладу.
Курсант Назар Туль, 16 років, із села Чутівка, що на Полтавщині
– Я з великої родини, у мене чотири брати. Маємо чимале господарство, непогані статки, перспективу розвитку. Але саме тато спонукав вступити у військовий коледж і отримати цікаву військову спеціальність. За його словами, обробляти землю ми вміємо, але мусимо її і захистити у разі потреби. Вступний бар’єр подолав без особливих труднощів, ретельно готувався не тільки за шкільною програмою, а й додатково. Крім того, у школі активно займався спортом, та й по господарству клопотався нарівні з дорослими братами. Тож до труднощів мені не звикати. Про вибір не жалкую, а родині пообіцяв, що військовий коледж – це лише перший крок в армійській кар’єрі, і я обов’язково одягну офіцерські погони.
Спеціальність військового зв’язківця обрав із кількох причин. По-перше, це одна з найсучасніших професій, яка передбачає преференції для саморозвитку. По-друге, мабуть, із цікавості. Адже з важкою сільськогосподарською технікою, автомобілями, електродвигунами та компресорами я трохи обізнаний, а тут абсолютно новий світ, горизонти,нові можливості.
Курсантка Вікторія Литвинчук, 17 років, з міста Тульчин Вінницької області
– Як не дивно, але поєднати долю зі Збройними Силами вирішила ще у дитинстві. Хоча мама спочатку ставилась до мого захоплення як до дитячої забаганки, врешті й сама благословила мій вибір. Дались мої успіхи у навчанні, спортивні досягнення у легкій і важкій атлетиці, боях без правил, налаштованість досягти мети попри іронічні закиди родичів та друзів. Моє бажання особливо зміцнилось, коли кілька років тому мій дядько вирішивпризватись до армійських лав іборонити країну від російського агресора.
Вступних іспитів не боялась, а от перші дні у навчально-тренувальному таборі видались важкими. Не те щоб фізично. Просто довелось звикати до зовсім нового розпорядку дня, насиченої програми курсу первинної військово-професійної підготовки, формування взаємин із колективом і командирами. Але це важлива і необхідна школа якостей не тільки майбутнього спеціаліста, а йвоїна. Тому свій вибір не зміню. Більше того, мрію стати офіцером.
Спеціальність зв’язківця – це не тільки цікава і перспективна професія. Певнимчином вона ще й романтична, адже ветері ти наче підкорюєш простір і час, за секунди долаючи сотні кілометрів.
Курсант Олександр Сіняговський, 17 років, зі Ставищ, Київщина
– Династія військових у нашій родині розпочалась після мого вступу у військовий навчальний заклад.
Чому припала до душі спеціальність зв’язківця? Цікава, сучасна, перспективна. Хоча за вподобаннями я більш схильний до гуманітарних наук, ніж до технічних, вирішив опанувати новий напрям і перевірити спроможність освоїти комп’ютерні науки. Найголовніше, що професія зв’язківця завжди стане в пригодіу кар’єрному зростанні йу цивільному житті.
Надалі планую вступити до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
Курсантка Дар’я Сивуха, 17 років, з міста Лубни Полтавської області
– Мій тато – військовий, у 2014-2019 роках захищав незалежність України на сході у складі десантно-штурмової бригади. Саме його приклад став вирішальним у виборі професії. Хочу довести собі й брату-близнюку, який обрав кар’єру професійного фотографа, що розподілення на дівочі й чоловічі професії не буває. А, окрім бажання,має бути і наполегливість.
Хоча побут військової родини мені знайомий, звикати до нових умов спершу було важко. Але, як кажуть, очі бояться, а руки роблять. Тим більше, що підтримуємо один одного і словом, і плечем. На підготовчому курсі ми не тільки опановуємо курс загальновійськових дисциплін, а й вчимось розумінню важливості та особливостей професії військового зв’язківця. Адже, окрім уміння встановлювати та забезпечувати зв’язок, маємовміти вести бойові дії в обороні, наступі, протидіяти ворожим ДРГ. Саме тому професія військового зв’язківця найбільш приваблива,як на мене, серед інших.
На навчання налаштована позитивно, по закінченню коледжу однозначно намагатимусь отримати вищу освіту і стати офіцером.
Курсант Іван Луговий, 17 років, із селища Романівка, Житомирщина
– Головним чинником, який спонукав вступити до коледжу, стало бажання перевірити себе як у фізичному, так і морально-психологічному відношенні, чи готовий до дорослого життя. Що б не розповідали друзі й знайомі про армійське буття, відчути цю атмосферу по-справжньому можливо лише перебуваючи у військовому строю. Тут особливо гостро відчуваєш ціну справжній дружбі, щирості, взаємоповазі та іншим чеснотам. У військовому середовищі тебе випробують інові умови життя та співіснування, і навчальна програма, і навіть погодні фактори. Розумію, що головні випробування попереду, однак не шкодую про життєвий вибір. Якщо витримаю їх з гідністю, обов’язково стану офіцером.
Спеціальність військового зв’язківця приваблює насампередтому, що потребує великої наполегливості й самовіддачі.Водночас розкриває можливості в опануванні сучасними технологіями і дозволяє тримати руку на пульсі науково-технічного прогресу як у військовій, так і цивільній царині.
Слід додати, що нинішній набір курсантів, за словами начальника Військового коледжу сержантського складу ВІТІ імені Героїв Крут полковника Кирила Злобіна, особливо відзначають старанність, наполегливість та вмотивованість у навчанні.
–Близько 90 відсотків першокурсників налаштовані продовжити навчання і стати офіцерами-зв’язківцями, – підкреслив офіцер.
Фото автора
