Спікери та спікерки семінару зосередилися на тому, щоби вкотре пропрацювати складні питання та розглянути реальні кейси щодо ролі жінок в армії. Обговорили також табуйовані…
5 липня 2014 року українські військові звільнили Слов’янськ та Краматорськ від російських терористів. А над містами підняли прапор України.
Як це було… Головні факти про окупацію Слов’янська і Краматорська та їхнє повернення під контроль української влади.
Захоплення і звільнення Слов’янська
Захоплення Слов’янська проросійськими терористами почалося близько 9 ранку 12 квітня 2014 року. Російські спецзагони, до яких приєдналися бойовики самопроголошеної «ДНР» і представники криміналу, захопили місто. Почалося все із вторгнення до будівлі Слов’янського міського відділу МВС України, а також місцевого відділу СБУ. Водночас до Слов’янського міського відділу МВС приїхали на двох автобусах бойовики, використовуючи димові шашки та сльозогінний газ, під постріли захопили будівлю. У міліцейському відділку бойовики забрали зброю. Більшість міліціонерів, які перебували у відділі МВС, стали заручниками терористів. Під будівлею бойовики відразу ж побудували барикади з підручних матеріалів. Вони зняли український прапор і повісили замість нього російський. На виїзді з міста терористи облаштували блокпост, зміцнивши його барикадами з шин. Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали всі виїзди.
У ніч з 12 на 13 квітня 2014 року на засідання РНБО ухвалили рішення про проведення Антитерористичної операції для нормалізації ситуації на сході України. У першому бою за Слов’янськ 13 квітня загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, важко поранило полковника Геннадія Кузнєцова, полковника Куксу та співробітника МВС Селіхова. Коли перша спецоперація провалилася, РНБО оголосило широкомасштабну АТО із залученням ЗСУ. Українські сили змогли встановити контроль над горою Карачун, що мала стратегічну важливість через її панівну висоту над містом Слов’янськ та розташовану на ній телевежу.
Українська сторона 14 квітня заявила, що Слов’янськ захопив загін диверсантів російського ГРУ на чолі з офіцером спецпризначення збройних сил РФ, громадянином Росії Ігорем Стрєлковим. СБУ опублікувало аудіозапис телефонної розмови Ігоря Стрєлкова з російським терористом Олександром Бородаєм, у якій вони обговорювали блокування доріг у Слов’янську.
16 квітня СБУ заявила, що на їхніх співробітників під Слов’янськом 13 квітня напала розвідувально-диверсійна група у складі понад 30 осіб під командуванням Ігоря Стрєлкова (справжнє ім’я Ігор Гіркін. — Ред.).
З 13 квітня перестрілки між терористами і українськими силовиками відбувалися постійно. 17 квітня 10 бойовиків захопили телевежу на горі Карачун і відключили мовлення українського ТБ, увімкнувши показ російських каналів. 18 квітня українські спецслужби знову заблокували мовлення кремлівської пропаганди, потім бойовики знову взяли вежу.
17 квітня в Женеві відбулися чотиристоронні переговори щодо врегулювання збройного конфлікту між Росією та Україною. ЄС та США закликали обидві сторони припинити вогонь. Самопроголошений мер В’ячеслав Пономарьов заявив, що «ніякі женевські домовленості їх не обходять, і на переговори з хунтою вони не підуть, а стоятимуть поки не відбудуться референдуми».
А тим часом бойовики вчинили справжній терор серед місцевого населення: у полон насамперед брали тих, хто розмовляв українською мовою; заручників катували; обстрілювали житлові квартали; заблокували залізницю; не було електропостачання та води; 20 квітня у місті ввели комендантську годину — з опівночі до шостої години ранку; відсутність грошей у банкоматах; спорожнілі крамниці; мародерство; не працювали дитсадки та школи.
Бойовики вчинили справжній терор серед місцевого населення: у полон насамперед брали тих, хто розмовляв українською мовою; заручників катували; обстрілювали житлові квартали; заблокували залізницю; не було електропостачання та води; 20 квітня у місті ввели комендантську годину — з опівночі до шостої години ранку; відсутність грошей у банкоматах; спорожнілі крамниці; мародерство; не працювали дитсадки та школи
До середини червня Слов’янськ наблизився до гуманітарної катастрофи: у місті не було світла; припинилося постачання води; транспортного сполучення з іншими населеними пунктами не було; АЗС були зруйновані, а мобільний зв’язок працював із перебоями.
На початку липня українські військові почали активно наступати на позиції терористів.
5 липня 2014 року над міськрадою Слов’янська встановлено український прапор. Терористи з колоною бронетехніки прорвалися в сусідній Краматорськ, звідки пізніше втекли в Горлівку і Донецьк. Під час прориву були підбиті один танк, дві БМП і дві БМД терористів, які прикривали відхід. Утікаючи, окупанти залишили чималий арсенал зброї російського виробництва.
Після звільнення міста українці у Слов’янськ терміново завезли гуманітарну допомогу, а потім почали відновлювати місто після численних руйнувань.
Захоплення і звільнення Краматорська
Захоплення Краматорська, як і Слов’янська, розпочалося 12 квітня 2014 року. Цього дня близько тисячі сепаратистів прийшли на мітинг біля міськвиконкому, вимагаючи від мера Геннадія Костюкова визнати «ДНР».
Водночас озброєні терористи штурмували міський відділ міліції. Вони відкрили вогонь у повітря, а потім почали стріляти по вікнах будівлі. У результаті штурму, який тривав протягом кількох годин, їм вдалося захопити міськвідділ. Частина місцевих жителів скандували перед захопленим райвідділком: «Україна» !
Тим часом до сепаратистів прибуло підкріплення зі Слов’янська . Після чого їм вдалося взяти місто під контроль. До 13 квітня 2014 року терористи захопили також будівлю міської ради Краматорська, облаштувавши навпроти неї барикади. Крім того, бойовики облаштували блокпост біля аеропорту.
За кілька днів підрозділи українського спецпризначення звільнили військовий аеродром у Краматорську від проросійських бойовиків. Під час звільнення декількох терористів взяли в полон.
17 квітня місцевим жителям Краматорська вдалося організувати мітинг на підтримку єдності України.
Під час Антитерористичної операції українські військові намагалися звільнити Червоний Лиман, Слов’янськ, Краматорськ та інші міста. Терористи вели вогонь по українських військових з житлових кварталів, не даючи тим самим можливості українським військовим відкривати вогонь у відповідь.
5 липня українські війська зайняли Краматорськ
З 13 жовтня 2014 року Краматорськ оголошено тимчасовим центром Донецької області, де міститься Донецька обласна військово-цивільна державна адміністрація.
10 лютого 2015 року місто обстріляли зі сторони Горлівки проросійські бойовики, внаслідок чого загинуло 17 осіб та поранено 64 особи.
Визволення міст, які майже три місяці перебували під ворожою окупацією, стало черговою перемогою сил АТО над російськими спецпризначенцями та сепаратистськими бандформуваннями. У липні 2014 року, крім Слов’янська і Краматорська, українські військові визволили від російських бойовиків Костянтинівку, Дружківку, Бахмут. У визволених містах поступово почало налагоджуватися мирне життя, функціонувати комунальні та соціальні служби.
Відтоді щороку 5 липня місцеві мешканці визволених міст, а з ними й вся Україна, відзначають день, коли українські військові врятували Слов’янськ і Краматорськ від терористів. У містах відбувається святкова хода у вишиванках та з синьо-жовтими стягами, а також організовуються музичні концерти. Однак місцеві жителі розуміють, що поруч війна триває і багато міст ще треба звільнити.
