Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
В Україні є сотні тисяч людей, які готові стати на захист країни вже сьогодні. Але зрозуміло, що всі патріоти не можуть підписати контракт зі Збройними Силами та проходити повноцінну службу «24/7». Минулого тижня про проблеми організації територіальної оборони та майбутній Закон «Про основи національного спротиву» читачам АрміяInform розповідав наш гість Денис Поданчук.
Наразі Денис Дмитрович є радником командувача Сил спеціальних операцій (ССО) ЗС України, а також членом Ради волонтерів при Міноборони, активний учасник робочої групи зі створення законопроєкту 5557. Інтерв’ю та відео бесіди з ним нашого кореспондента можна переглянути на сайті АрміяInform за посиланням.
Зокрема зазначалося, що територіальні громади (яких в Україні налічується 1438) разом із військовим керівництвом мають визначати кількість і розташування добровольчих територіальних формувань. Нас же зацікавило положення законопроєкту, відповідно до якого особиста та штатна зброя членів місцевих загонів при введенні в дію Плану територіальної оборони зберігатиметься за місцем проживання (так званий швейцарський варіант).
Чи не з’явиться небезпека створення ворогом власних воєнізованих груп під виглядом загонів територіальної оборони з офіційним правом зберігання зброї та можливістю легально тренуватися в її застосуванні під прикриттям навчання добровольців? Ми запитали про це Дениса Поданчука і попросили розповісти про заходи запобігання тому, щоби ворожі групи опинилися в нашому тилу.
Радник командувача ССО визнав, що це — одне із найсерйозніших питань, і якби автори законопроєкту не придумали дієвих запобіжників таким ситуаціям, то проєкту могло не бути взагалі.
— На жаль, у нас є «пожежонебезпечні» території, — зауважив Денис Поданчук. — І серед особового складу Сил територіальної оборони ЗСУ та серед членів добровольчих формувань територіальних громад, на жаль, можуть опинитися «заслані козачки». Проте на нашому боці грамотна пропозиція про співпрацю Сил спеціальних операцій з цими добровольчими формуваннями.
Загалом, за словами пана Поданчука, ризики просочування в ряди територіальних формувань ворожих агентів мінімізуються двома основними шляхами: оперативним та законодавчим.
По-перше, передбачається, що для того, щоб стати членом добровольчого формування з правом отримання індивідуальної штатної зброї, людина повинна підписати контракт резервіста тероборони і скласти Військову присягу. Зрозуміло, що ворога це не зупиніть, але з’являється додаткова та цілком конкретна кримінальна відповідальність.
Але це вже наслідки злочину, а головним запобіжником будуть спеціальні заходи кадрової роботи. Ще на етапі проходження кандидатами медкомісії та психологічних тестів, співбесід тощо Служба безпеки України, власна служба безпеки ССО, контррозвідка та інші «зацікавлені відомства» (до речі, зазначені в проєкті закону) ретельно перевірятимуть потенційних бійців руху спротиву.
— Крім того, робота спецслужб не закінчується на участі в кадровому формуванні підрозділів та первинних перевірках людей, — зауважує Денис Поданчук. — Ніхто територіальні загони не кине напризволяще! У нас є люди з руху опору, навчені виявляти агентів ворога, є в проєкті й внутрішня контррозвідка, яка разом з іншими структурами супроводжуватиме діяльність добровольчих підрозділів, та багато інших запобіжників.
За словами радника, в Законі будуть лише загальні положення, а, власне, порядок перевірок, контролю та супроводження становить державну таємницю.
— Тобто, в основі безпеки — плідна співпраця зі ССО, яка починається із підбору кандидатів та супроводжуватиме їхню діяльність увесь період служби, — говорить Денис Поданчук.
