Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» — так колись сказав Ісус Христос (Євангеліє від Матвія 5:9). Добре, коли конфлікт, що назріває, можна вирішити, використовуючи здоровий глузд і дипломатичний підхід. Та часом цього недостатньо. Важко пояснити природу конфлікту, який раптом виходить з-за меж людського розуміння і переростає у криваву бійню. Історія світу буквально просякнута такими прикладами, проте цивілізовані спільноти відмовились від подібного погляду — мир надто цінний, щоб його втрачати, але занадто крихкий, щоб його утримувати. На це потрібні колосальні зусилля багатьох. Після закінчення Другої світової війни, краху імперій і втрати ними контролю над заморськими протекторатами, коли відбувся черговий «розподіл» світової мапи, виникла потреба в силі, що на правах нейтрального спостереження, цивілізованого посередництва зможе вирішувати завдання з приборкання збройної агресії та її наслідків. Так з’явився інститут миротворчості ООН. Україна, після розпаду СРСР та здобуття незалежності, як одна з країн-засновниць ООН, фактично «з коліс» включилася в процес участі в миротворчих операціях під егідою Організації Об’єднаних Націй. Миротворчі операції відбуваються й під орудою інших міжнародних організацій і структур. Зокрема, НАТО, ОБСЄ, ЄС. У відповідних місіях з підтримання миру є і українські військові, і працівники інших силових структур держави.
Нашого цвіту по всьому світу
Під синьо-жовтим знаменом понад 45 тис. військовослужбовців ЗСУ взяли участь у 27 міжнародних операціях і місіях у різних регіонах планети. Косово, Боснія і Герцеговина, Ангола, Македонія, Гватемала, Таджикистан, Афганістан, Хорватія, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Придністров’я, Ірак, Ліван, Ефіопія, Еритрея, Грузія, Судан, Кот-д’Івуар, ДР Конго тощо. Супроводження гуманітарних конвоїв, охорона об’єктів, патрулювання в зоні відповідальності, участь у програмах роззброєння, відбудова мирної інфраструктури, розмінування і спостереження в іпостасі офіцерів-спостерігачів, посередників та працівників міжнародних штабів миротворчих місій — далеко неповний список завдань, які виконували й виконують українські миротворці.
Участь України в миротворчих операціях розпочалася із затвердження Верховною Радою Постанови від 3 липня 1992 року «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії». Довгий час саме цей регіон залишався основним для застосування миротворчого потенціалу України під міжнародною егідою. Український миротворчий батальйон сформований всього за 24 дні. І вже 15 липня 1992-го два літаки з передовою групою батальйону на борту вилетіли з дніпропетровського аеродрому в напрямку Боснії. Ця група налічувала 42 військовослужбовці. Після приземлення в Сараєві наші миротворці практично одразу опинилися в епіцентрі бойових дій, адже місто і летовище вже обстрілювали снайпери й артилерія.
Миротворчість це… далекоглядно
Якщо говорити про неї в політичному та державницькому сенсі. Ще в 1999 році в Законі України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» зазначалося, що «Україна розглядає участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки як важливу складову своєї зовнішньої політики». Ця ж теза дубльована пізніше і в Стратегії міжнародної миротворчої діяльності України 2009-го.
Щодо покращення боєздатності військ, то в умовах обмеженого фінансування багато років участь у миротворчих місіях українських військових розглядали як можливість набуття реального досвіду, військової підготовки за рахунок зовнішнього фінансування. Крім того, це сприяло створенню когорти фахівців, які мали досвід роботи з іноземними партнерами та застосування інших стандартів. Цей досвід можна було використати в реформуванні ЗСУ й налагодженні співробітництва з партнерами заради кращої взаємосумісності.
З початку 1990-х в українському суспільстві жваво обговорювали доцільність участі нашої країни у миротворчості, не в останню чергу через намагання окремих політичних сил закріпити за Україною нейтральний статус. Крім того, поставало питання доцільності участі наших військових в операціях на території країн, розташованих на далекій відстані і що прямо не загрожують інтересам України. Але в лавах тих, хто в гарячі місяці 2014-го протистояв агресорам з РФ, було багато людей з миротворчим досвідом. Отже, українські «блакитні шоломи» — далекоглядна і мудра державницька політика!
«Блакитні шоломи» — це дорого!
На здійснення 14 місій у світі витратять 7,3 млрд доларів, що майже на 600 млн доларів менше, ніж було закладено в попередньому бюджеті
Цікавий факт: з 1 липня цього року проведення миротворчих операцій під егідою ООН могло бути паралізоване! Проблема в тім, що Генасамблея ООН не могла ухвалити бюджет функціонування організації до 1 липня. Саме з цієї дати починається новий фінансовий рік Організації. Зрештою, проблему розв’язано. Бюджет миротворчості 2021-го ухвалено. На здійснення 14 місій у світі витратять 7,3 млрд доларів, що майже на 600 млн доларів менше, ніж було закладено в попередньому бюджеті.
Водночас «ринок» миротворчих місій та їхня географія мають тісний взаємозв’язок. Це переважно африканські країни і Близький Схід. Більшість солдатів у миротворчих контингентах — представники Південної Азії. ООН сплачує близько 1 тис. доларів за участь у місії, що робить залучення до них особливо вигідним для представників цієї частини земної кулі, де середній дохід на душу населення відносно низький. Ще у 2015 році, коли загальна кількість миротворчих сил ООН становила майже 106 тис. осіб, їх планували збільшити на понад третину. Втім, за цей час кількість «блакитних шоломів», навпаки, зменшилася.
Українські миротворці в середньому заробляють від 2 до 3,5 тис. доларів на місяць залежно від місії. Крім того, відрахування за участь наших співвітчизників в операціях «блакитних шоломів» ідуть і в бюджет держави
Якщо порівняти, українські миротворці в середньому заробляють від 2 до 3,5 тис. доларів на місяць залежно від місії. Крім того, відрахування за участь наших співвітчизників в операціях «блакитних шоломів» йдуть і в бюджет держави.
Відрядження через Радбез
Бажання певної країни, що має проблеми, вирішення яких є в компетенції миротворців, запросити до себе міжнародний контингент «блакитних шоломів» — недостатньо. Рішення надіслати таку місію має ухвалити Рада Безпеки ООН, у складі якої п’ять постійних членів, серед яких Росія та Китай, що мають право вето. Обговорення деталей і джерел фінансування місії розпочинається в Генасамблеї лише після згоди Радбезу. Бюджет місії наповнюється за певною формулою за рахунок внесків країн-учасниць ООН, а рішення надіслати своїх солдатів до зони конфлікту кожна держава ухвалює окремо.
Україна посідає 44 місце за кількістю миротворців серед 124 країн
Теоретично можна узгодити відправлення «блакитних шоломів» у Генасамблеї, але для цього потрібно, щоб прохання надіслати контингент було попередньо заветовано Радою Безпеки. Утім, подібне траплялося лише двічі в історії. До слова, в рейтингу країн-миротворців Україна обігнала навіть США. Наша держава посідає 44 місце за кількістю миротворців серед 124 країн. Сполучені Штати Америки — на 74 місці.
Трапляється і таке, що миротворці не спроможні виконати поставлені завдання. Або ж їх місія розтягується на десятиліття. До прикладу, найперша місія, що розпочалася 1948-го на Близькому Сході, досі триває і має назву UNTSO. Один із спірних епізодів у діяльності миротворців ООН стався 1995 року в боснійській Сребрениці. Тоді нідерландський миротворчий контингент не зміг запобігти етнічним чисткам на так званій території безпеки ООН. Пізніше, у 2014 році, суд Нідерландів постановив, що уряд країни винен у загибелі понад трьох сотень боснійців-біженців. Наявність миротворчої місії не гарантує остаточного завершення військового конфлікту. Наприклад, місія на кордоні Індії та Пакистану триває досі ще з 1949 року. На Кіпрі — з 1964-го.
Але є моменти, коли солдати в блакитних шоломах демонструють високі показники оперативності і професіоналізму. Приємно, що в багатьох офіційних звітах про такі перемоги фігурують наші воїни. До прикладу, у листопаді 2018-го в Африці сили ООН провели широкомасштабну операцію «Скорпіон» зі знищення одного з найжорстокіших угруповань бойовиків. 18-й окремий вертолітний загін зарекомендував себе найпотужнішою зброєю Місії ООН зі стабілізації в ДР Конго. Всього за кілька днів українські гелікоптери відпрацювали 124 завдання з вогневого ураження сил і позицій терористичної організації ADF, за що медіа охрестили українців «жалом оонівського скорпіона». 4 квітня 2011 року українські бойові гелікоптери Мі-24 отримали наказ Місії ООН на застосування зброї. Український екіпаж мав знищити склад боєприпасів у найбільшому місті країни — Абіджані. Провівши попередньо повітряну розвідку, пара штурмових Мі-24 знищила сховище воєнної техніки та склад озброєння на колишній військовій базі Акуєно. Під час операції мирне населення не постраждало.
Річ у тім, що не кожна місія має «жорсткий» мандат ООН із правом застосування сили та зброї. Але зазвичай про це критики не часто згадують, коли говорять про індиферентність та неквапливість блакитних шоломів. Утім, не згадують вони і про те, що кожен миротворець готовий сплатити за встановлення миру в іншій країні найвищу ціну — власне життя. Втрати воїнів за всю історію української миротворчості становлять 51 військовослужбовець.
На відміну від противників миротворчої діяльності нашої країни, держава високо оцінює внесок воїнів у справу розбудови миру й безпеки. 21 травня 2013-го, враховуючи значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів, віддаючи честь тим, хто не пошкодував своє життя і здоров’я, ВРУ ухвалила Постанову № 1165 «Про встановлення Дня українських миротворців», і тепер наші миротворці мають всі підстави на власне професійне свято, яке запропоновано проводити щороку 15 липня.
Інформагентство АрміяInform долучається до вітань, які цього дня звучать на адресу всіх українців, що свого часу носили чи продовжують носити блакитний шолом. Дякуємо за вашу службу, мужність, стійкість і мир, які ви несете в ті куточки нашої планети, де він жаданий та необхідний!
Фото з мережі Інтернет
