Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Український морський піхотинець лейтенант Іван Зубренко втратив частину стопи, наступивши на ворожу міну на початку лютого, відтоді він проходить лікування у військовому шпиталі Дніпра. Аби не нудьгувати, Іван читає військову та художню літературу, спілкується з родиною та бойовими товаришами, а віднедавна захопився малюванням – над відтворенням на полотні свого з сином фотопортрета працював понад місяць. Хлопець каже, що хотів встигнути до дня народження сина – сьогодні молодшому Іванові Зубренку виповнюється вісім років.
Після лікування Іван Зубренко хоче якнайшвидше повернутися на службу – до товаришів по зброї, з якими починав службу у 36-й бригаді берегової оборони у Криму. Разом із вірними військовій присязі воїнами вийшов з окупованого півострова та боронив Батьківщину від ворога у складі бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
Лікарі Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, які опікуються Іваном, не бачать перепон для продовження кар’єри молодого офіцера. Кажуть, що поранення, хоч і повільно, але загоюється, необхідні операції вже позаду, триває лікування. Попереду підготовка до протезування, потім реабілітація, після чого лейтенант Зубренко обов’язково стане до строю.
Іван розповідає, що малюванням йому порадили зайнятися знайомі – це дієвий засіб психологічної реабілітації після поранення.
«Хоча це не зовсім малювання – це заздалегідь видруковані на полотні нумеровані контури майбутньої картини, які потрібно заповнити відповідними кольорами фарб. Першу картину – «Джокера», вже відправив додому. Після цього подумав – чи вийде у такий спосіб намалювати картину з фотографії, виявилося можна – в Інтернеті замовив полотно та фарби. Працював понад місяць, оскільки там дуже багато дрібних деталей, робив перерви. Працював дуже обережно – щоб гарно вийшло, бо хотів залишити цю картину на згадку. Це ми сфотографувалися колись ввечері в Одесі, на світлині синові п’ять років. 7 червня йому виповняється вже вісім – на Івана Купала», – усміхається офіцер.
Іван розповідає, що його відвідують рідні, товариші по службі та однокурсники з Військової академії м. Одеса, але все одно час у палаті тягнеться занадто повільно. Тому багато читає – підвищує свій фаховий рівень за допомогою спеціалізованої військової літератури, читає історичні романи. Також шукає у мережі детальну інформацію про ще одне своє нещодавнє захоплення – спортивну риболовлю. Мріє незабаром перевірити набуту теорію на практиці. І звичайно ж – бути разом із родиною.
«На день народження хочу побажати синові здоров’я, і, звичайно, всього найкращого – чого ж ще можна побажати своїм дітям, лише доброго. Хочу побажати йому успіху у всьому, чого він буде прагнути. Якщо у справі, за яку взявся і у якій прагнеш здобути результату, будуть успіхи, то все обов’язково вийде», – бажає своєму синові лейтенант Іван Зубренко.
