Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Українці під час Другої світової стали однією з найбільших сил, завдяки якій здобувалася перемога над нацизмом. Обставини склалися так, що саме Україна стала одним із головних театрів збройного протистояння диктаторів Гітлера та Сталіна. Від одного року у східних областях республіки до шести на західноукраїнських землях панував нацистський «новий порядок» з усіма страхітливими атрибутами: масовими депортаціями і спланованим винищенням населення, нещадним пограбуванням природних і культурних багатств України.
Довідково. З 9-ти мільйонів нагород, одержаних до 1 листопада 1947 року представниками 133 народів та національностей СРСР, на українців припадало майже 2 мільйони орденів та медалей. Звання Героя Радянського Союзу отримали 2069 українців. Із 940 бійців та командирів, удостоєних цього почесного звання, які визволяли Україну, було 668 тих, для кого ця земля була рідною.
Імена багатьох героїв-українців, на жаль, несправедливо нівельовані, їхній подвиг — применшено радянською, а пізніше — російською владою, яка намагається привласнити заслуги перемоги над нацизмом у світі лише своїй країні та своїй нації.
Одним з удостоєних високого звання Героя Радянського Союзу (посмертно) є Іван Чорноволенко — український офіцер, командир роти 178-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської Червонопрапорної Павлоградської стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту, гвардії лейтенант.
Довідково. Народився 15 червня 1921-го в селянській родині с. Троїцьке (до 1922 р. с. Миколаївка) Кременчуцького повіту Кременчуцької губернії (нині Глобинського району Полтавщини). Українець за походженням. Після здобуття неповної середньої освіти у школі працював у колгоспі, а у 1939-му вступив до лав Червоної армії. У 1941-му після закінчення Краснодарського військового піхотного училища потрапив на фронт.
Восени 1941 року зазнав поранення і потрапив у полон. Утік, повернувся до Троїцького. Залікувавши рани, навесні 1942-го із групою таких же втікачів перейшов лінію фронту і повернувся до військової служби — призначений командиром стрілецької роти 178-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської Павлоградської Червонопрапорної стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту.
Рота Чорноволенка однією з перших форсувала Дніпро та гнала гітлерівців подалі від українських міст
Восени 1943 року військам дивізії доручено форсувати Дніпро поблизу Запоріжжя і захопити плацдарм на правому березі. Виконуючи це завдання, 178-й полк, у складі якого діяла рота Чорноволенка, 26 листопада 1943 року форсував Дніпро і висадив десант у районі острова Хортиця.
Виявивши радянських десантників на правому березі Дніпра, ворог здійснив 8 контратак, намагаючись скинути десант у воду. Не досягши поставленої мети, німці вирішили оточити сміливців і висадили свій десант на катерах на нашій переправі. Розпочався рукопашний бій. У хід пішли приклади, ножі, лопати і навіть каміння. Воїни Чорноволенка, успішно прорвавши колючий дріт огородження, увірвалися у ворожі траншеї.
Командир із гранатою та пістолетом в руці вдерся до німецького бліндажа, застрелив трьох гітлерівців, одного взяв у полон. Уміло маневруючи, підрозділ Чорноволенка підійшов до села Разумівки Запорізької області, витримав тут контратаку противника, визволив село і, не зупиняючись, продовжував гнати ворога до села Нижня Хортиця. У цьому бою був смертельно поранений. Тіло поховане у братській могилі с. Нижня Хортиця.
За мужність і героїзм під час форсування Дніпра й утримання плацдарму на його правому березі гвардії лейтенанту Івану Гнатовичу Чорноволенку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Його ім’я присвоєне фрунзівській восьмирічній школі, де він колись навчався, а у сільському музеї на окремому стенді представлені матеріали про його бойовий шлях.
Підготувала Ольга Мосьондз
