Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
АрміяInform продовжує рубрику, присвячену одноліткам Незалежності України, які несуть службу в ЗСУ. Цього разу розповідь про старшого лейтенанта Станіслава, який у своїй частині є тимчасовим виконувачем обов’язків командира батареї. Нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися з офіцером та дізнатись, як переплелися головні події у його житті та житті країни.
— Народився я у 1991 році на Черкащині — у сім’ї простих робітників. Мати працювала на машинобудівному заводі, батько до 2014 року, поки його не стало, працював електриком. Після закінчення школи у 2008 році вступив до Національного аерокосмічного університету імені Жуковського «Харківський авіаційний інститут», — розповідає Станіслав.
У розмові згадуємо перший Майдан 2004 року.
— У моїй школі тоді майже всі ходили із помаранчевими стрічечками. Це було дуже популярно. «Разом нас багато, нас не подолати!» (наспівує популярну тоді на Майдані пісню. — Ред.). Знаєте, на те, що я виріс патріотом, мабуть, вплинули і українські ЗМІ. Бо я стежив за новинами завжди. Пам’ятаю, як мені шкода було Ющенка, коли дізнався, що його отруїли, — ділиться спогадами старший лейтенант.
За його словами, паралельно з основним навчанням з 2011-го до 2012 року він проходив підготовку на військовій кафедрі Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
— У лютому 2014 року здобув свою цивільну спеціальність та пішов працювати на машинобудівний завод. Раніше там виробляли майже все, починаючи від болтів, гайок і закінчуючи гідравлічними насосами. Колись на підприємстві працювали тисячі людей, нині ж — близько трьохсот… Після смерті батька потрібно було щось вирішувати, і у 2017-му пішов до лав ЗСУ. Того ж військкомат мене направив до військової частини, де тепер служу, — розповідає офіцер.
Хлопець каже, що мати його і тоді, і нині дуже переживає за сина.
— Важко було її саму залишати… Психологічно був готовий, що мене відправлять до району проведення АТО… Коли мамі повідомляю, що їду у відрядження, вона завжди питає: «Хоч не туди?». Я її завжди заспокоюю. Знайомі, пам’ятаю, запитували в мене, коли дізналися, що йду служити, чи добре я подумав. Відповідав: «Так». Контракт підписав на 5 років. І планую його продовжувати, — додає Станіслав.
Розмова повертається до 2014 року, коли відбулася Революція гідності:
— Тоді в березні з товаришем був у Харкові і бачив, скільки проросійськи налаштованих і зовсім немісцевих було там під облрадою. Я був цим шокований. Взагалі, пригадую, що до цього майже все життя чув, мовляв, Росія — братня держава, а готуватися потрібно до війни з Америкою та НАТО. Ніхто ж не думав, що Кремль так підло вчинить. І коли на початку активних бойових дій на сході України знайомого з мого рідного міста привезли додому в труні, бо він пішов воювати добровольцем, тоді вже остаточно повірив, що Росія — ворог…
Порівнюючи роботу на цивільному підприємстві та службу в армії, старший лейтенант зазначає, що одна з переваг війська — у стабільності.
— І не тільки фінансовій. Наприклад, безоплатне лікування у своєму госпіталі. За ту ж діагностику в цивільному закладі ти віддаси немаленькі гроші, військова ж людина це отримує безплатно. Щодо зарплат, то фінансова стабільність дозволяє більш-менш упевнено дивитись у майбутнє, планувати великі покупки, — додає офіцер.
Починав службу Станіслав командиром взводу:
— Звісно, що на цій посаді постійно маєш контролювати особовий склад, його підготовку, а також боєготовність та справність техніки.
Офіцер вже має свою родину. Каже, що майбутню дружину зустрів у Збройних Силах.
— Своє майбутнє однозначно пов’язую з Україною. Тим більше, що служу в українській армії. Своїм одноліткам, таким же 30-річним ровесникам Незалежності України, бажаю добре обдумувати свої рішення, бути патріотами і відповідати за власні вчинки. А Україні бажаю врешті-решт мирного неба. Ми переможемо!
Президент України Володимир Зеленський сьогодні представив нового керівника Служби зовнішньої розвідки генерал-лейтенанта Олега Іващенка.
На всіх напрямках фронту триває будівництво оборонних рубежів і споруд.
28 березня 2024 року в штаб-квартирі НАТО відбулось надзвичайне засідання Ради Україна — НАТО на рівні послів, скликане за ініціативою української сторони у зв’язку із ракетними обстрілами росією української критичної інфраструктури.
Перший етап поставок харчування від законтрактованих постачальників DOT успішно завершено. Понад 300 фур вже відправлені у військові частини по всій Україні.
В ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич розповів про те, як триває робота над законопроєктом про мобілізацію та в чому користь рекрутингу до ЗСУ.
Військовослужбовці окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу тримають лінію фронту поблизу Бахмута. російські окупанти намагаються щоденно штурмувати позиції ЗСУ.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…