На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт №4626 «Про Службу військового капеланства», який утворює Службу військового капеланства.
Історія душпастирської служби в українському війську бере свій початок ще зі служіння капеланів у легіоні Українських Січових Стрільців, Галицькій армії, в Армії УНР та Українській повстанській армії, навіть в умовах партизанської війни, яку вела УПА.
У 2014 році – із початком агресії Росії проти України, священники українських конфесій пішли капеланами у різні підрозділи, щоб бути разом із бійцями на передовій. Розпочався новий етап історії українського капеланства.
Цей законопроєкт кардинально змінює підхід до інституту військового капеланства і містить низку правових новацій, які чекають на військових священнослужителів. Головна ідея – зробити так, щоб задоволення духовно-релігійних потреб особового складу здійснювалося на належному рівні, а військові капелани, які його реалізують, отримали статус військовослужбовця й відповідні соціальні гарантії.
Проте законотворцям ще належить розв’язати деякі суттєві юридичні «нюанси». Йдеться про те, що враховуючи конституційний принцип відокремлення церкви і релігійних організацій в Україні від держави, існує правове застереження щодо легітимності оплати праці капеланів коштом державного бюджету.
Є сподівання, що найближчим часом вдасться нарешті випрацювати дієвий та прийнятний для національного правового поля механізм повноцінної інтеграції капеланської служби у відповідних військових формуваннях України.
Що ще потрібно доопрацювати
Поданий законопроєкт містить деякі зауваження, які потребують правового врегулювання. Наприклад, відповідно до ст. 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Це означає, що релігійні організації чи їхні структури не можуть входити до структури державних органів чи бути їхніми частинами, а особи, які є служителями церкви, не можуть водночас перебувати на роботі чи службі у держави.
Разом із цим законопроєкт передбачає, що «військовий капелан – військовослужбовець, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні церкви чи релігійної організації, що отримав від керівного центру власної конфесії мандат на право до здійснення капеланської діяльності та у складі Служби військового капеланства здійснює капеланську діяльність у підрозділах Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших утворених відповідно до Законів України військових формуваннях на підставах та в порядку, передбачених цим Законом, на посадах офіцерського складу та належить до духовного персоналу».
Отже, виникає фактичне поєднання церкви і держави, адже військові капелани, які є військовослужбовцями у складі Служби військового капеланства у підрозділах, водночас є і служителями відповідної церкви. З огляду на це запропонована у проєкті система військового капеланства не узгоджується з положеннями ст. 35 Конституції України та суперечить їй.
Виникають питання з порядком фінансування діяльності військових капеланів, який передбачає можливість оплати їхньої роботи та утримання коштом держави. Адже відповідно до принципу відокремлення церкви і релігійних організацій в Україні від держави, держава не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії (ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Водночас у проєкті Закону передбачено, що «після отримання від керівного центру власної церкви чи релігійної організації мандата на право до здійснення капеланської діяльності, священнослужитель приймається на військову службу у порядку, передбаченому відповідним положенням про проходження військової служби».
Тобто, на військових капеланів сповна має розповсюджуватися законодавство України у сфері соцзахисту військовослужбовців та членів їхніх сімей. Зокрема держава гарантує капеланам, як і військовослужбовцям, достатнє матеріальне, грошове й інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
При цьому, згідно з приписами статті 23 вказаного Закону «фінансове забезпечення витрат, пов’язаних із реалізацією цього Закону, здійснюється за кошти, що передбачені у Державному бюджеті України на відповідний рік для МО України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються коштом і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ».
Крім того, правовий статус священнослужителя в приході визначається церковним правом. При цьому функції священнослужителів полягають насамперед у служінні Богу. Тобто, вони служать, а утримує їх відповідна релігійна громада (парафія). Отже, фінансове забезпечення священнослужителів покладається на парафіян, тобто, на громаду мирян, яка перебуває під канонічним управлінням єпархіального архієрея і призначеного ним священника.
У чому ж, власне, полягає суть новацій
Законопроєкт пропонує створити в Україні Службу військового капеланства, яка матиме власну структуру, підпорядкування і загальну чисельність. Тобто, ця Служба функціонуватиме фактично як самостійний структурний підрозділ у складі Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Чисельність Служби військового капеланства не може бути меншою, ніж 0,2% чисельності відповідного військового формування. Священнослужителі здійснюватимуть капеланську діяльність у підрозділах на посадах офіцерського складу й належатимуть до духовного персоналу
Згідно з положеннями законопроєкту, Служба підпорядковуватиметься безпосередньо командуванню військової частини. Її чисельність не може бути меншою, ніж 0,2% чисельності відповідного військового формування.
Ключовим є закріплення статусу військових капеланів як військовослужбовців. Вони матимуть конкретні функціональні обов’язки, відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Священники здійснюватимуть капеланську діяльність у підрозділах на посадах офіцерського складу й належатимуть до духовного персоналу. Капелани отримають соціальні гарантії, якими наділені військовослужбовці, встановлені чинним законодавством.
Капеланом може бути громадянин України з вищою богословською освітою
Передбачено вимоги до осіб, які можуть бути військовими капеланами. Ясна річ, капеланом може бути громадянин України з вищою богословською освітою, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні церкви чи релігійної організації та який отримав мандат від власної церкви на право здійснювати капеланську діяльність.
Військові капелани ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби проходитимуть курс за спеціальною програмою підготовки в навчальному центрі Збройних Сил України.
Ще одна новація – передбачаються зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». У статті 5 частину третю пропонується викласти у такій редакції: «до військових звань офіцерського складу юридичної, медичної та капеланської служб Збройних Сил України й інших військових формувань, які мають відповідну освіту і займають відповідну штатну посаду, додаються слова «юстиції», «медичної служби» та «капеланської служби».
Військові капелани не отримуватимуть зброї і боєприпасів, їх не можна залучати до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань й інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов’язками і статусом священнослужителя. Вони відповідатимуть виключно за здійснення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу
Цікаво, що військові капелани не отримуватимуть зброї та боєприпасів, їх не залучатимуть до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань й інших дій, несумісних із їхніми посадовими обов’язками і статусом священнослужителя. Вони відповідатимуть виключно за здійснення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.
Також передбачається, що військових капеланів, які проходитимуть службу за контрактом, звільнятимуть з військової служби на підставах, передбачених для військовослужбовців. Додатково вводиться можливість, що дозволяє їм звільнитися у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення капеланської діяльності.
Важливо, що законопроєкт розмежовує діяльність церкви і держави та визначає принципи, на яких здійснюється діяльність Служби військового капеланства.
Ще однією особливістю проєкту Закону є запровадження відповідних квот конфесійного представництва відповідно до потреб особового складу з урахуванням поліконфесійності нашої держави.
