У натовпі — студенти, айтівці, ветерани й військові у пікселі. За кілька метрів рекрутери пояснюють різницю між підрозділами та спеціальностями,…
Сержант взводу штурмової роти окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Юрій Опришко зазнав важкого кульового поранення голови на початку квітня поточного року в районі населеного пункту Південне.
Протягом місяця відважний воїн переніс кілька складних операцій, але, на жаль, цинічний метал виявився сильнішим за нього й за молитви коханої дружини Олесі, яка підтримувала захисника весь цей час.
Прощання з молодшим сержантом Юрієм Опришком розпочалося поминальною панахидою у Свято-Миколаївському храмі міста Кременчука. Розділити горе родини, підтримати її добрим словом і схилити коліна на честь воїна-захисника зібралися сотні містян, бойових побратимів Юрія та ветеранів. Траурний кортеж вирушив на батьківщину воїна — до села Ялинці, де односельці створили живий коридор і проводили в останню путь свого земляка, схиливши коліна.
— Юрій свідомо обрав для себе не простий шлях воїна-захисника, — розповів його бойовий товариш Олександр. — У 2015 році він прийшов до «Айдару» за п’ятою хвилею мобілізації й із честю виконував свій обов’язок перед народом і Україною.
Така вже була у Героя вдача — не зміг звикнути до мирного життя, коли російські агресори паплюжили його рідну землю. Тож у 2019 році Юрій знову призвався до війська й повернувся до рідного підрозділу.
— Він був справжнім воїном, справжньою людиною. І нехай куля снайпера виявилась сильнішою, ніж Юркова жага до життя, він усе одно переміг. Адже по собі залишив невмирущу пам’ять, добрі справи, а головне — своїх нащадків: сина Дмитра та донечку Меланію, яка народилась рік тому, — додав товариш полеглого.
Рідна земля рідного села прийняла тіло воїна під урочистий салют та Гімн України. А вручені родині героя Державний Прапор України та скорботна Грамота від вищого командування Збройних Сил стануть найдорожчими сімейними реліквіями на згадку про мужність та звитягу молодшого сержанта Юрія Опришка.
