Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На території спеціалізованої загальноосвітньої школи №7 міста Хмельницького відкрили пам’ятні дошки на честь її випускників, які загинули в російсько-українській війні.
Старший сержант Максим Кондратюк – розвідник окремого полку спеціального призначення ССО дістав дуже важкі, не сумісні з життям численні осколкові вогнепальні поранення 10 вересня внаслідок підриву на ворожій протипіхотній міні, коли його група поверталась з виконання бойового завдання на Луганщині. Він боровся за життя до останнього і за чотири дні помер у Харківському шпиталі. Сиротами залишилося двоє малолітніх дітей.
– Максим був доброю і щирою людиною, гарним чоловіком і чудовим батьком, – каже дружина полеглого спецпризначенця Настя.
Маленька донечка народилася вже після смерті сержанта.
Командир загону спецпризначення, розповідаючи про Максима Кондратюка, сказав, що він був сильним та мужнім, відповідальним та самовідданим.
– Його місце завжди було там, де найважче! Це справжній, відважний і надійний бойовий побратим для якого не існувало слів: «не можу» чи «не буду», – пригадує командир.
Сержант Юрій Кушнір перед війною працював у Москві. І як тільки російські окупанти анексували Крим, повернувся і впродовж року служив добровольцем у підрозділі Міністерства внутрішніх справ «Богдан». Після першого року війни перевівся до 46-го батальйону «Донбас». У його складі пройшов кілька ротацій на передовій. Під час облаштування позицій у районі Мар’їнки 30 липня 2017-го зазнав важкого поранення від кулі снайпера. Сім місяців тривалого лікування у Київському військовому госпіталі виснажили організм Юрія і він помер.
– Чотири роки я живу і не можу змиритись з тим, що Юри вже немає. Війна забирає від нас наших дітей, і це жахливо, коли молоді, здорові та повні сил хлопці гинуть, це наш біль назавжди, – додає мама Євгенія Іванівна Кушнір.
На відкритті пам’ятних дощок, виготовлених за сприянням міської ради, були присутні представники місцевого самоврядування, громадських патріотичних організацій, волонтери, учні школи, педагоги та бойові побратими героїв. Голова ради капеланів Хмельницького гарнізону Архимандрит Даниїл прочитав заупокійну молитву і окропив пам’ятні дошки свяченою водою.
– «Ми маємо зробити все, аби пам’ять про воїнів, які поклали життя за Україну, не зникла в поколіннях. Особисто для мене гасло: «Герої не вмирають» означає те, що вони живі до того часу, поки ми їх пам’ятаємо. І це приклад для майбутніх поколінь, зокрема учнів цієї школи. Діти будуть знати, що тут навчалися люди, які у важкі часи пішли боронити державу і віддали власне життя за її незалежність, – зазначив секретар Хмельницької міської ради Віталій Діденко.
