Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Сьогодні День незалежності відзначає Грузія. Значна її частина перебуває під окупацією Російської імперії. Грузинам це дуже й дуже болить. Тому, мабуть, вони, як ніхто інший, розуміють, що відчувають українці, у яких відібрали Крим і окупували частину Донбасу. І тому прийшли нам на допомогу, влившись до Українського війська у складі Грузинського легіону. Ініціатором та засновником легіону є командир Мамука Мамулашвілі. За його словами, грузини добре пам’ятають ту безкорисливу допомогу, яку українці надали Грузії у 1990-х під час абхазького конфлікту у протистоянні з російськими військами. Тому бажають віддячити нам.
Незалежність Грузії проголошена наприкінці травня 1918 року, а навесні 1920-го радянська Росія визнала цей факт, уклавши навіть відповідний договір із молодою державою. Але вкотре справдилися слова німецького канцлера Бісмарка, який сказав геніальну фразу: «Будь-які домовленості з Росією не варті навіть паперу, на якому їх підписують».
-
- Давід Артава
Адже вже наступного, 1921-го, Червона армія перейшла грузинський кордон, і до середини березня більшість території країни окупували радянські війська. Отже, Грузію спіткала доля УНР. Грузія, як і Україна, перебувала в обіймах «старшого брата» аж до 1991 року, коли грузинський народ висловився, як і український, за право бути господарем на рідній землі. Проте Росія не була б Росією, коли б змирилася з виходом цієї країни зі своєї орбіти впливу: 8 серпня 2008 року о 10 годині ранку за місцевим часом російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі й Горі. Під надуманими гаслами захисту осетинського населення…
…Для Мамуки це вже друга війна. І єдиний ворог. Він захищав батьківщину 2008-го, коли Росія напала на Грузію. Нині допомагає українцям відбивати агресію. Його двічі поранило на обох війнах. І обидва рази – в ту ж саму ногу. Та після госпіталю Мамука повертається на передову.
А Гела про агресію Росії проти Грузії на початку 1990-х лише чув із розповідей рідних. Від них же дізнався про українців, які допомогли його родині врятуватися. Нині, каже, він віддає цей борг: «Мотивація одна ‒ хоча ми часто це кажемо, але це щиро й від душі – чоловічий обов’язок дуже багато значить для нас…»
Зура не розуміє і ображається, коли його запитують місцеві, чому він тут, на війні в Україні. Колись, вірить, і його рідну Грузію звільнятимуть від російської окупації. І тоді, переконаний, українські побратими – теж допоможуть.
‒ Мене у відпустці багато разів запитували: чому ви воюєте? Я відповідаю: «Щоб ви нормально спали. Ви, ваша донька, діти, усі. Тому ми допомагаємо. І я вірю, що у Грузії ви теж допомагатимете». Найголовніше, що вмотивовані всі хлопці, молодці. І якщо можна, скористаюся моментом і передам побажання хлопцям у госпіталь – нехай одужують і нехай так буде, як вони хочуть, завжди.
Не всі повернулися до рідних домівок, загинувши від міометно-артилерійських обстрілів та снайперських куль. Давід Артава – один із них. У 2017 році він виконував бойові завдання разом із українсько-грузинськими побратимами на Світлодарській дузі, коли був поранений один із грузинських легіонерів.Тоді в бесіді з українським журналістом він сказав: «Українці завжди допомагали нам. Це брати наші. Так що братів треба підтримати. Головне, щоб тут був мир. Мир і свобода. І щоб ми перемогли…»
‒ Давід 2016-го приїхав до України, став до лав Грузинського легіону, а потім пішов служити за контрактом до Збройних Сил України. Був старшим солдатом 128-ї окремої гірсько-штурової бригади. Він розумів, куди їде і чому, і чим він займатиметься. І в подяку українцям, які колись підтримали Грузію, він і ще багато хлопців опинилися тут. У нас сусід загальний, який не розуміє дипломатію, не знає нормальних сусідських відносин, – наголосив Мамука Мамулашвілі, командир Грузинського легіону, прощаючись зі своїм побратимом. У Грузії залишилися його дружина й два сини…
Ось такі вони, сини сонячної Грузії. І вони пам’ятають про ту безкорисливу длопомогу, яку надавали їм ми, українці, сини не менш сонячної й доброї України.
Читайте також: У Мукачеві відслужили панахиду за невинно вбитим старшим солдатом Давидом Шартавою
