Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Військовослужбовцю окремої механізованої бригади Володимиру 45 років, у нього троє дітей, але своє місце нині він бачить тільки у війську.
— Я сам із Кіровоградщини. У 1997 році був призваний на строкову службу, після цього навчався в школі прапорщиків і далі служив за контрактом. У 2003 році відбулось скорочення, тому пішов на «цивільні хліба». У квітні 2014 року був мобілізований — служив у Донецькому прикордонному загоні. Тримали водний кордон — Білосарайську косу, Мелекіне. Виконували завдання в районі Успенки, Мар’їнки, Савур-могили… Демобілізувався, повернувся до мирного життя. Але довго не витримав, бо війна продовжувалася. Знову підписав контракт, — розповідає військовий.
Додає, що родина з розумінням поставилася до його рішення.
— Я не можу сидіти вдома, доки війна триває. У мене дружина, троє дітей — дві доньки та син. З родиною спілкуюся щодня. Вони розуміють, де я перебуваю і чому. Підтримують… Коли вирішив повернутись до армії, оточуючі по-різному реагували. Тому тим, хто тут не був, важко пояснити, чого я зараз на війні. Я просто відчуваю, що повинен бути тут, — наголошує Володимир.
Каже, якщо порівнювати нашу бойову підготовку у 2014 році і нині, то різниця відчутна:
— Бо тоді забирали людей до війська з трактора, із заводу. Але нині, слава Богу, навчилися — і воювати, і зброєю користуватись, і берегти себе.
Військовослужбовець запевняє, що якщо ворог знов піде вперед, то йому доведеться мати справу із сильною українською армією.
— Наш противник чомусь вважає, що краще взяти до рук зброю і загарбати чуже. Вони здатні лише, як у 2014 році, вивозити заводи звідси, а зробити щось добре — ні. Нам, українцям, чужого не треба, але свого — не віддамо. Для того і стоїмо тут. Як казав Роман Шухевич: «Ми воюємо не тому, що ненавидимо тих, хто попереду нас, а тому, що любимо тих, хто позаду. Ніхто з нас відступати не буде». Боротимемось за свою землю, за свої родини, за свою державу. Батьківщину не вибирають, її треба любити і берегти.
