З першого дня війни українці шукають відповіді на запитання, над якими ніколи не замислювалися раніше. Що робити? Як захиститися? Як…
Сотні людей прийшли до одного з багатоповерхових будинків у Краснокутську Харківської області, звідки колись на передову вирушив воїн окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка молодший сержант Віктор Гелебрант. Пішов та, на жаль, живим не повернувся…
Його серце перестало битися на Луганщині 5 квітня. Пізно ввечері, коли Віктор ніс бойове чергування, з напрямку Золотого-5 ворожий снайпер випустив у його бік кулю. Армієць загинув на місці через поранення, несумісне з життям.
— Він прагнув бути гідним прикладом для свого десятирічного сина Радіона, — розповів заступник командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення старший лейтенант Геннадій Ковшик. — Віктор завжди був і залишиться в наших серцях справжнім патріотом, який до кінця виконав свій громадянський обов’язок. Також він був добрим другом, який може поділитися останнім. Завжди усміхнений та любив жартувати, а ще військовий профі — таким я його знав. Ми за нього обов’язково помстимося.
На прощання з Віктором Гелебрантом біля його будинку зібралися земляки, ветерани АТО/ООС, військовослужбовці Харківського гарнізону та бойові побратими, які приїхали з фронту.
— На жаль, боротьба продовжується, на жаль, є втрати. Хочеться подякувати цьому воїнові, який віддав найдорожче, — сказав заступник командувача оперативного командування «Схід» бригадний генерал Владислав Клочков, віддаючи останню шану загиблому. — Ми, військовослужбовці Збройних Сил України, не залишимо родину наодинці з горем, будемо робити все можливе, аби підтримати та допомогти його близьким. Вічна пам’ять полеглому герою!
У 2015-2016 роках Віктор служив за мобілізацією, а повернувшись додому, зрозумів, що не може спокійно дивитися, як на Сході України гинуть українські воїни. У 2016 році підписав контракт з 24-ю бригадою, а у 2018 — з 92-ю. Був командиром механізованого відділення.
Молодшого сержанта Віктора Гелебранта поховали в рідному місті. Почесною вартою біля труни загиблого стояли курсанти Харківського національного університету Повітряних Сил.
Наприкінці церемонії прощання рідним загиблого зі словами щирого співчуття передали Державний прапор України.
Фото автора
