Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Фронтовий волонтер, який у 2014-му розвозив бійцям на передову все необхідне, наразі допомагає словом і цікавими методиками тим, хто цього потребує як після війни, так і в повсякденні. Родіон Григор’ян у минулому бізнесмен, а наразі — психолог Національної Гвардії України та психолог-консультант Центру допомоги учасникам АТО при КМДА.
Зі словом «психолог» у нашому суспільстві, на жаль, заведено вважати асоціативний ряд на кшталт: психічна хвороба, нервові розлади, лікування, вправляння мізків. Якщо ж це про військових, то одразу на думку спадає, що здебільшого психологи «лікують» ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Але це не так…
— Так, у нашій країні не розвинена культура психологічної допомоги. Багато воїнів, почувши слово «психолог», думають, що «ось, зараз вправлятимуть мізки», та він більше знає про мене, ніж я, а хто він такий?», «якщо ти до психолога, то ти точно псих». Це, звісно, — ярлик. Проте, приїжджаючи на фронт, я просто казав, що я тренер і коуч з тих чи інших ситуацій. І намагався уникати цього слова. Розповідав, що існує багато цікавих і корисних технік та методик. Але найчастіше починаємо з питань самих бійців, ветеранів та ветеранок, дружин і чоловіків військових, рідних загиблих… Адже ситуації бувають різні, як і стан людей, характер і темперамент, — зазначив Родіон.
«Психолог працює зі здоровими людьми. Звертатись до спеціаліста — це нормально. Перебороти страх, навішування ярликів, сором’язливість — ознака сили. Я пишаюсь такими людьми, адже це — не страшно. Все набагато простіше, аніж здається…»
Родіон розповів, що з приходом пандемії кількість запитів на консультації значно зросла. Тільки в останні 2 місяці психолог приділив консультаціям 150 годин. Я поцікавилася, з якими запитами найчастіше звертаються, адже досить масштабна проблематика існувала й раніше, бо родинні стосунки не витримують саме відряджень на війну. Навколо цього явища спливає багато негативних наслідків.
— Знаєте, запити різні. До прикладу, звертаються із запитаннями щодо виховання дітей, якщо вони не слухаються. От нещодавно звернулась жінка, яка на фронті з початку війни. Звісно, відпустки додому не покривають спілкування, якого потребує дитина, яка просто відвикає від матері і не сприймає її належно. Обривається зв’язок, згодом виникає проблема у налагодженні взаємовідносин. Також проблематика, як знайти своє покликання, бо зникає інтерес до чогось нового, просто опускаються руки. Існують проблеми, які людина не може проговорити, адже боїться визнати, що справді її турбує. Комплекси, побутові питання. Або ж просто є потреба виговоритися. І таких прикладів дуже багато, — розповів фахівець.
Як розповідає Родіон, військові обумовлюють свою поведінку в ситуації, коли хочеш щось змінити і не знаєш з чого почати, тоді, як в армії все просто: є чіткі команди, є ворог, ти знаєш, як діяти. А в мирному житті ніхто не розкаже, що робити, як краще вчинити, і самому обрати рішення далеко не всім під силу. Важко, як кажуть, бути в режимі «сам собі хазяїн». Адже виникає багато сумнівів, страх перед невідомим. Це гризе людину зсередини, тягне за собою інші проблеми.
Тож, як запевняє спеціаліст, проговорити певну проблему, яка викликає страх чи сором’язливість, не страшно. Велике значення в розв’язанні проблеми має її формулювання. Траплялось, що, пробуючи формулювати і озвучувати ту чи іншу проблему, людина знаходить відповідь.
Траплялися випадки, коли вочевидь клієнт говорив неправду, застосовуючи уявлення й фантазію.
— Для мене цене головне. Мені не потрібні чіткі правила озвучення чогось. Правила встановлює сама людина, вона і тільки вона вирішує, яку інформацію можна надати і про що розповідати. У випадках про не зовсім чесну чи альтернативну розповідь — головне упіймати контакт справжньої версії, — розповів Родіон Григор’ян. — А фахівцю це нескладно.
Є і такі люди, що не можуть розповісти чи проговорити, вигадати альтернативну історію, завуалювати реальність. Вони можуть намалювати, пояснити це на папері схематично. Адже в кожного є свій досвід комунікації, освіти або ж психологічного захисту, коли важко вийти із зони особистого комфорту.
Родіон любить ставити за приклад таку притчу: «Запитали якось в мудреця, чому він став мудрим, на що він відповів: бо не соромився запитувати».
Тож, хто ще не наважився, але потребує консультування, пам’ятайте: ваші запитання, визнання проблем, сумніви, стреси — це не хвороба, а привід поговорити із психологом. Що зовсім не страшно і навіть цікаво.
— Я працюю в інтегративному підході. Тобто застосовую знання з різних практик психології та терапії. Іноді поєдную ці підходи в консультуванні. Адже всі люди різні. Тому різні методики зайдуть ефективніше. Комусь достатньо одного звернення. Під час нього людина розуміє, що робити і як жити далі. Це залежить від того, наскільки особа зріла. Із запитань, виразу обличчя, очей, невербальних показників видно, що процес пішов, запустився. Перемагає бажання людини. І коли після однієї консультації людина зникає з горизонту, я розумію, що все добре. А іноді працюєш не один місяць і бачиш, що десь пробуксовуємо, постійно повертаємося до того, з чого почали. Це означає: людина не готова до змін, у неї бракує ресурсів і сил. А іноді людині просто потрібно, щоб її вислухали, навіть коли вона бреше, — поділився психолог.
«У кожного з нас є своя собака»
— Якщо ми віримо в ресурси людського організму, не обмежені якимись стереотипами, то можна допомогти в будь-якій ситуації. Часто використовую метафору, що у кожного є своя собака. От ви одразу уявили певну породу, розмір, окрас. І це викликає у вас певні історії, емоції. Якщо ж на людину навішувати ярлики, шаблони, штампи, можна щось пропустити, не відчути, де потрібна корекція. Кожна людина — як чистий аркуш. Ти ідеш за ним у лабіринт його розумінь. А голова — навігатор. Поставивши місце у геолокації в пошуку конкретної вулиці в Києві, наприклад, нам програма вибудовує маршрут. І ми можемо обрати, яким транспортом зручніше дістатися, чи пішки — обійти будівлі, наприклад. Так дістаємось кінцевої мети, — говорить Родіон.
…Нелегко витримати психоемоційне навантаження, яке вивалюють на психологів ветерани. Тож Родіон серед тих фахівців, які регулярно проходять терапії у супервізорів. Адже, психологи — такі ж люди, як і інші. І вивільнятися від накопичених емоцій потрібно. Бо справжній фахівець має бути емпатичним. Утім, є рамки дозволеного, щоб не перетнути ту саму червону лінію у спілкуванні.
— Кожен психолог повинен мати особисту терапію. Для підвищення кваліфікації я навчався арттерапії у Всеукраїнській асоціації арттерапії України. Щоб отримати сертифікат, пройшов визначену кількість годин індивідуальної та індивідуально-групової терапії. Крім того, подобається мати свою терапію. Тоді починаєш розширяти набір своїх інструментів, можеш розпізнати в іншій людині проблеми, краще зрозуміти, що з нею відбувається. Це дуже корисно. Це ті ж регулярні тренування тільки не тіла, а психіки, — розповів Родіон Григор’ян.
Родіон постійно вдосконалює професійні вміння завдяки тренінгам, курсам підвищення кваліфікації. Пише публікації, у яких описує ситуації, з якими звертаються клієнти. Потенційні клієнти, прочитавши, можуть знайти схожість зі своєю історією, знайти відповіді чи перебороти страх перед невідомим і звернутися особисто. Родіон переконаний: це потужний інструмент, який дійсно працює.
— Отримати психологічну освіту можна. Але це не так складно, як важливо, щоб бути як психологом, так і психотерапевтом. Це — рівень пропрацьованості самого психолога, — зазначив Родіон.
Бронежилет і шолом завжди напоготові
— Так склалося, що диплом психолога я захистив у 2018-му. А до цього два роки працював як інструктор, тренер стресорегуляції у громадській організації. До війни займався бізнес-тренінгами, бізнес-адмініструванням. Частиною цього є і так званий стрес-менеджмент. Це дає розуміння, що відбувається з тілом, гормонами, психікою під час стресу. Вчили співробітників компаній, як поводитися в цей період, як повернути самоконтроль, втримати себе. Саме з ідеєю навчити бійців самоконтролю в умовах стресу, у який вони потрапили, і поїхав в АТО в червні 2014 року. Готовий був проводити тренінги. А вже там познайомився з іншими волонтерами і півтора року проїздив на фронт як фронтовий волонтер.
Згодом, коли військо почало краще забезпечуватися, Родіон повернувся до психології. Із колегою Наталією Прилуцькою проводили тренінги й семінари щотижня. Групи були змішані, у яких брали участь як ветерани, так і діючі військові, родини загиблих героїв, учасників Революції Гідності. Досвід показав: такі заняття необхідні, ефективні й важливі. Наразі психолог проводить безоплатно індивідуальні і парні консультації у Центрі допомоги учасникам АТО при КМДА для ветеранів, ветеранок, членів їхніх родин, родин загиблих захисників та учасників Революції Гідності. А до загострення ситуації на фронті Родіон готовий, як і всі наші захисники. Він приготував бронежилет, шолом і все необхідне. Досвід війни довів, що психологи і на фронті, і в тилу потрібні завжди.
фото Дмитра Юрченка та з особистого архіву Родіона Григор’яна
