Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Цьому чоловіку 34 роки. Він військовослужбовець окремої гірсько-штурмової бригади ЗС України з позивним «Гірський». Такий позивний собі взяв, бо родом зі Львівщини, з Карпатського регіону.
– Після закінчення школи вчився у Рівному, в автотранспортному технікумі. Далі – політехнічний інститут. Там же паралельно проходив підготовку на військовій кафедрі, де й отримав звання молодшого лейтенанта. Працював у охоронних структурах. А коли відбулося захоплення Криму, потім частини Луганської, Донецької областей, зрозумів, що потрібно йти до війська, – ділиться спогадами «Гірський».
Чоловік розповів, що брав участь у подіях на Майдані у 2013-2014 роках.
– Згодом підписав контракт із ЗСУ. Бо не хочу, щоб хтось нам нав`язував свою мову, культуру. Ми ж не ліземо на територію противника нашого, не диктуємо йому, якою мовою спілкуватись, яку політику здійснювати. Бо «у своїй хаті своя правда і сила, і воля». Як кажуть, як собі постелимо, так і будемо спати – якщо добре захищатимемо свої терени, то рано чи пізно побудуємо країну, в якій буде комфортно жити… – додає військовий.
Зауважує, що якби не війна, може, й не пішов би до війська.
– А так, вважаю, що приношу тут користь своїй країні… Коли повідомив батькам про рішення йти до армії, то, звісно, переживали вони за мене, – розповідає армієць.
«Гірський» зазначає, що за час служби побачив позитивні зміни у вітчизняному війську. Але додає, що є ще куди рости Збройним Силам.
– Людині, яка теж схоче стати гірським штурмовиком, потрібно буде скласти тести. Від кандидата очікують гарних результатів з віджимання, бігу на три кілометри й на 100 метрів. Кожному, хто до нас приходить, потрібно налаштувати себе до служби як морально, так і фізично. Треба бути готовим до різних випробувань. Так, армія наша нині ще реформується, але головне, що прогрес є. Будемо й надалі нарощувати свій військовий потенціал.
