Чому ворог зосереджується саме тут? На це питання відповів військовий експерт Петро Черник. «Курський напрямок — це питання їхнього (рф — ред.) престижу, тому що от уже…
Важливими атрибутами української державності нині є офіційні символи Президента України, запроваджені 1999-го. До них належать Прапор, Знак, Гербова Печатка і Булава Президента України, що засвідчують спадкоємність багатовікових історичних традицій українського державотворення. Прапор – сучасний аналог князівської й гетьманської корогв. Знак Президента України походить від середньовічних відзнак європейських лицарських орденів.
Уважається, що перші клейноди (корогва, бунчук, булава, гербова печатка, на якій зображений козак із мушкетом, гармати) як символ незалежного існування низового козацтва, пожалувані козацтву королем Речі Посполитої Стефаном Баторієм у 1576-му. Але вже під час повстання 1594 –1596 років, очолюваного гетьманом Григорієм Лободою, Матвієм Шаулою і сотником Северином Наливайком, українські козаки воювали проти Речі Посполитої під австрійським прапором, отриманим на цісарській службі. Цим вони демонстрували непідлеглість польській короні.
А от уперше клейноди (булаву, бунчук, печать і прапор), що засвідчували адміністративну автономію Війська Запорозького та свободу православної віри в Україні, отримав 1618 року від короля Сигізмунда ІІІ гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Тому саме його вважають засновником державницької традиції українського козацтва.
Символом державної влади в українській козацькій державі Військо Запорозьке, що постала на політичній мапі світу в 1648 році, також були військові (державні) клейноди. Вони належали державі та їх вручали обраній на відповідну посаду старшині. До клейнод належали корогва (прапор, стяг), булава, бунчук, печатка (герб), комишина, духові труби, каламар (чорнильниця), мідні котли (литаври) і гармати.
Згідно з Дмитром Яворницьким, на Січі за кожен із клейнодів відповідала певна особа зі старшини: булаву давали гетьману або кошовому, він тримав її в правиці під час військових рад; прапор чи корогву носив хорунжий; бунчук носив бунчужний (бунчуковий товариш), який тримав його під час походу над головою отамана; військову печатку зберігав військовий суддя; курінну чи паланкову печатку – курінний отаман чи паланковий полковник; пірнач або жезл – полковник, який носив його у себе за поясом; литаври перебували в завідуванні довбиша або политаврника; значки для всіх 38 запорозьких куренів – у завідуванні військового пушкаря. Всі ці клейноди, за винятком палиць до литавр і військових гармат, запорожці зберігали в січовій Покровській церкві або у військовій скарбниці, звідки їх виносили за особливим наказом кошового отамана, палички до литавр завжди зберігали в курені військового довбиша, а гармати – в артилерійському цейхгаузі чи січовій пушкарні, під опікою особливого старшини-пушкаря. Під час урочистих чи поминальних заходів клейноди виносили на чільне місце. Наприклад, перед початком січової ради кошовий отаман брав булаву і ставав під корогвою, суддя й осавул тримали тростини, оздоблені сріблом, військова старшина ставала під бунчуком. Це дійство супроводжували удари у литаври, звуки сурми, постріли з гармати.
Корогва — найзначніша святиня українського козацтва. В козацькому війську було три роди корогв: корогва всього війська або гетьманська; корогви полкові; сотенні. У повсякденні замість великої полкової хоругви використовували малу – значок. У документах зафіксовані й яскраво-червоні, білі, чорні, жовто-блакитні козацькі прапори. На корогвах, найчастіше золотом і сріблом, вишивали образи Покрови Пресвятої Богородиці Діви Марії — заступниці козацтва й Запорозької Січі, Спасителя, Архистратига Михаїла, лицарські хрести. З XVIII століття полкові й сотенні прапори Війська Запорозького стали виготовляти переважно з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили зорі, хрести, зброю. Розуміючи, яке значення надавали козаки корогві, польські шляхтичі завжди домагалися, аби на знак перемир’я козаки її видавали. Так, гетьман коронний С. Жолкевський під час таких переговорів із повстанцями Наливайка і Лободи висував вимогу: замирення відбудеться тільки тоді, коли козацький гетьман віддасть корогву ерцгерцога Максиміліана й прапори імператора австрійського Рудольфа.
Булавою називали срібну позолочену, часом прикрашену коштовним камінням кулю, насаджену на металеву, дерев’яну чи зі слонової кістки палицю з художнім гравіюванням. Це клейнод найвищої влади. Відзнакою полковника спершу була теж булава, але меншого, ніж у гетьмана розміру. Наприклад, під Львовом 1648-го всі полковники мали золотисті булави. Пізніше полковничий клейнод зветься пірначем, або шестопером, що мав шестигранний наконечник.
Гетьманська корона або гетьманське перо – особлива реліквія, виготовлена із золота, інкрустована перлами й дорогоцінним камінням, з’явилася в українських гетьманів від часу висвячення Богдана Хмельницького на князя Русі в грудні 1648 року. Носили її гетьмани на східний манер, наслідуючи османів, які кріпили соргучі, виготовлені з пір’я, золота і коштовностей, на тюрбани. Цей клейнод як атрибут влади васально залежного володаря, що мав право на іменування титулом дукс (князь Русі), бачимо й у наступників Богдана – Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.
Печатка запорозького війська – округла, спершу меншого, пізніше більшого розміру. Наприклад, печатки Б. Хмельницького мали розмір 32-37 мм. Посередині було зображення козака у кунтуші з рушницею. Окремі печатки мали деякі військові органи – наприклад, військова канцелярія і суд. Запорозькі паланки мали свої печатки з різними знаками, такими, як коні, олені, птахи, шаблі, списи, стріли тощо.
Проте цей перелік клейнодів навряд чи можна вважати вичерпним. Іноді особливої цінності й символізму набувала зброя і особисті речі видатних полководців. Так, коли під час повстання надвірних козаків 1768–1769 рр. проголосили відродження Війська Запорозького і обрали керівником держави Максима Залізняка, серед атрибутів його влади були клейноди Сагайдачного й шабля Дорошенка, а також пернач тодішнього гетьмана Ханської України Якуба-аги. А одним із символів влади на Задунайській Січі був «каптан гетьмана Мазепи», що однозначно свідчило про тяглість традицій краю.
На жаль, доля козацьких клейнодів досить сумна. Вороги Війська Запорозького прагнули захопити ці коштовні символи влади і нині через різні обставини, здебільшого трагічні, гетьманські клейноди й козацькі раритети зберігають музеї Польщі, Швеції, Туреччини, Росії.
І якщо, наприклад, всесвітньовідома булава гетьмана Пилипа Орлика, успадкована від Івана Мазепи і привезена ним у Швецію, зберігається у Кабінеті старожитностей Муніципальної бібліотеки шведського міста Лінчопін, то точну кількість козацьких клейнодів, в різний час вивезених до Росії, й місце їхнього перебування не знає ніхто.
Уперше багато клейнодів потрапили в Московію ще 1676-го, за капітуляції Петра Дорошенка. Далі українські військові символи вилучали за указами Петра І, Катерини ІІ та інших російських правителів. Значну кількість клейнодів захопили і вивезли як трофеї московські війська 1775 року під час нищення Запорозької Січі. Окрім того, в Російській імперії винайдено такий шлях вивезення з України культурних цінностей, як неповернення з виставок переданих предметів старовини і мистецтва. Чимало українських музейних колекцій пограбували на початку ХХ століття більшовики…
Завдяки тому, що Росія володіє символами влади й іншими історичними реліквіями України, вона намагається і надалі фальсифікувати історію, нав’язувати нам свої цінності, тримати в покорі українців. Проте нині, коли доступ до інформації відкритий, росіянам усе важче переконувати світ у правдивості таких міфів. Хочеться вірити, що колись, принаймні частина незаконно вивезених у Росію наших реліквій, зокрема символів української державності, все ж повернуться до України.
Євген Букет, спеціально для АрміяInform
