Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
35 років тому світ сколихнула трагедія небаченого масштабу — мирний атом виявився небезпечнішим за війну. Чорнобиль змусив людство переглянути використання атомної енергії та відповідальності держав.
26.04.1986
Прип’ять, Чорнобиль. Напевно у світі не існує цивілізованих людей, яким не знайомі ці слова. Ми сумно відомі. Ще сумніше — який вплив та трагедія сьогодні має на наше життя. Власне тоді, 35 років тому, увесь світ наочно побачив черству байдужість Кремля до власного населення та безвідповідальні прояви його цинічної пропаганди. Власне, вже тоді у ходу були «ихтамнет», «нічого не сталося».
Незважаючи на прямі сигнали від усього світу, Радянський Союз до останнього не визнавав сам факт страшної аварії. Тому нині Чорнобиль залишається символом не лише великої екологічної катастрофи, але й фатальної некомпетентності та злочинної брехні тоталітарної системи.
Ціною величезних людських та екологічних втрат, які даються взнаки навіть десятиліття потому, тисячам ліквідаторів вдалося стримати невидимого ворога і усунути смертельну небезпеку.
Солдати і офіцери збройних сил серед інших були безжально кинуті на боротьбу з радіацією. Армія і тут стала в перших шеренгах: армійська авіація доставляла воду, солдати збирали смертоносний графіт.
26.04.2021
Чорнобильці, діти-чорнобильці, зона відчуження, — ці страшні визначення, на жаль, стали для нас лексикою повсякденного вжитку.
Атом нещадний, не бере в полон і з ним не можна домовитися. Ліквідатори віддавали себе, щоб жили ми.
Їх подвиг — вічний, біль і страждання — невимовні, наша вдячність — довіку. Ми глибоко вклоняємося перед подвигом усіх ліквідаторів, що поклали власне життя і здоров’я заради безпеки інших.
Слава Україні!
Міністр оборони України Андрій ТАРАН
