Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Військовослужбовець окремої механізованої бригади ЗС України з позивним «Пікассо» родом із Київщини. Хлопцю 23 роки. У війську з 2018-го. Каже, що прийшов до армії, бо є патріотом країни.
-Позивний у мене такий, бо малювати вмію. Хлопці так стали мене називати. Малювати ніде не вчився, самоучка. На кришці ящика з-під боєкомплекту можу БМП намалювати. Основний інструмент тут у мене – олівець. Портрети не пишу, але пейзаж можу, – розповідає «Пікассо».
Він згадує свою першу ротацію: «Коли батько дізнався, що я підписав контракт, то нормально до цього поставився, а от мама – не дуже. Частина знайомих казала: нащо воно тобі? Інші навпаки, підтримували моє рішення.
Воїн зазначає: до армії цікавився комп`ютерними технологіями.
-Якби не війна, мабуть, продовжив би збирати комп`ютери… Нині ж цікаво робити малюнки для татуювань. Зараз тільки вчуся, тематика геть різна. Тренуюся набивати тату на спеціальній шкірі. Вже навчився робити невеличкі абстрактні малюнки, – ділиться враженнями співрозмовник.
Стверджує, що коли прийшов у військо, побачив, як покращилося харчування.
-Кухар наш класно готує. Сьогодні їли борщ. Взагалі, меню різноманітне. Рибу смажимо, шашлик робимо, – перераховує контрактник.
Каже, що служба піхотинця пов`язана з постійними фізичними навантаженнями.
-Гадаю, не кожен здатен таке витримати. Бо бліндажі – це завжди земля, сирість, бруд. Власне, живемо в полі. Тому це служба лише для справжніх чоловіків.
