Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Військовослужбовець окремої механізованої бригади ЗСУ із позивним «Арчі» родом із Черкащини. У травні справлятиме 30-річний ювілей. У війську планує залишатись, доки не будуть визволені наші території.
— У Збройних Силах з 2015-го, у четвертій хвилі мобілізації. Мені тоді було 24 роки. Зателефонували, сказали з’явитися до військкомату. Я й прийшов. Для мене в цьому не було труднощів, бо до цього строкову службу проходив. Я у 2015-му ще неодруженим був. Батькам нічого не сказав. Про те, що я в АТО, вони дізнались тільки пів року потому. Мати з бабусею, звісно, розсердилися… Після року служби повернувся в цивільне життя, але у 2018 році підписав контракт. Досі служу. До армії працював на пилорамі, потім у рибгоспі. Нині у мене є своя родина — дружина, дитина, — розповідає «Арчі».
У складі свого підрозділу військовий виконував завдання на Світлодарській дузі.
— Також пам’ятаю, біля Докучаєва два терикони відібрали у противника… Загалом тоді вперед ми просунулися.
Окремо «Арчі» каже про зміни у війську, що відбулися за шість років.
— Якщо порівнювати те, що я бачив в армії у 2015, і нині, то багато чого на краще змінилося. Бойової підготовки набагато більше стало. Навчання відбуваються вже з урахуванням того досвіду, який ми здобули в АТО, і за «натовськими» стандартами. На Яворівському полігоні, на «Ширлані» у нас були навчання. Коли з американцями, британцями перетинались там, то навіть були моменти, коли ми їх чомусь вчили. Харчування, яке було тоді, з нинішнім так само не можна порівняти. Соків, фруктів раніше не давали. М’яса більше стали давати, — ділиться враженнями армієць.
Він радить тим, хто хоче стати піхотинцем, бути готовим до важких умов служби:
— Бо часто це бруд, болото. Витримка щодо таких умов має бути в людини. Бо за будь-якої погоди — сніг, дощ — маєш виконувати завдання, як би важко не було. Але з часом звикаєш.
