Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Військовослужбовець окремої механізованої бригади ЗСУ із позивним «Арчі» родом із Черкащини. У травні справлятиме 30-річний ювілей. У війську планує залишатись, доки не будуть визволені наші території.
— У Збройних Силах з 2015-го, у четвертій хвилі мобілізації. Мені тоді було 24 роки. Зателефонували, сказали з’явитися до військкомату. Я й прийшов. Для мене в цьому не було труднощів, бо до цього строкову службу проходив. Я у 2015-му ще неодруженим був. Батькам нічого не сказав. Про те, що я в АТО, вони дізнались тільки пів року потому. Мати з бабусею, звісно, розсердилися… Після року служби повернувся в цивільне життя, але у 2018 році підписав контракт. Досі служу. До армії працював на пилорамі, потім у рибгоспі. Нині у мене є своя родина — дружина, дитина, — розповідає «Арчі».
У складі свого підрозділу військовий виконував завдання на Світлодарській дузі.
— Також пам’ятаю, біля Докучаєва два терикони відібрали у противника… Загалом тоді вперед ми просунулися.
Окремо «Арчі» каже про зміни у війську, що відбулися за шість років.
— Якщо порівнювати те, що я бачив в армії у 2015, і нині, то багато чого на краще змінилося. Бойової підготовки набагато більше стало. Навчання відбуваються вже з урахуванням того досвіду, який ми здобули в АТО, і за «натовськими» стандартами. На Яворівському полігоні, на «Ширлані» у нас були навчання. Коли з американцями, британцями перетинались там, то навіть були моменти, коли ми їх чомусь вчили. Харчування, яке було тоді, з нинішнім так само не можна порівняти. Соків, фруктів раніше не давали. М’яса більше стали давати, — ділиться враженнями армієць.
Він радить тим, хто хоче стати піхотинцем, бути готовим до важких умов служби:
— Бо часто це бруд, болото. Витримка щодо таких умов має бути в людини. Бо за будь-якої погоди — сніг, дощ — маєш виконувати завдання, як би важко не було. Але з часом звикаєш.
