Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сьогодні юнаки вирушили у війська в межах призовної кампанії «Весна-2021». Хлопці з різних районів Луганської області під час останніх приготувань команд призовників на збірному пункті обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поділились із кореспондентом АрміяInform власними думками й очікуваннями від строкової служби в українському війську.
Удвох із братом
Уродженцю Білокуракинського району Сергію Котельнікову – 19 років. Торік закінчив середню школу. Розповідає, що одним із улюблених предметів під час навчання був «Захист України».
– Наш викладач добре навчив розбирати та збирати автомат Калашникова. У норматив я вкладався завжди на позитивну оцінку. Тому нині хочу потрапити до лав української піхоти й опановувати фах стрільця, – каже юнак.
У військо Сергій вирушає не сам, а в одній команді зі своїм братом Євгеном. Євген Котельніков трішки старший, йому 21 рік. Хлопець уже встиг попрацювати після закінчення середньої школи. І плани щодо служби має дещо інші. Він зазначає, що за період строкової хотів би здобути водійські навички та скласти іспит для отримання водійського посвідчення.
– Ідеально було б відкрити усі категорії. Але якщо вдасться скласти іспит на категорії «В» та «С», то це буде добре. Бо професія водія потрібна всюди, – наголошує Євген.
Обидва брати не приховують, що після строкової вже мають плани продовжити службу на професійній основі: укласти контракт з військом.
«Їду до моря!»
– А для мене служба починається з можливості реалізувати мрію: побачити море! – говорить 22-річний уродженець Біловодського району Луганщини Микола Погрібняк.
Молодий чоловік вирушає в один із центрів підготовки фахівців для підрозділів забезпечення. Майбутнє місце служби недалеко від моря.
– Буду намагатись реалізувати свої технічні навички, адже маю вищу освіту. Закінчив Національний аграрний університет. Можливо, що й з подальшою службою на контрактній основі все складеться. Але для такого планування свого подальшого життя потрібен час. І, звісно, власний досвід і враження, – говорить Микола.
Привітатись із Верховним головнокомандувачем!
А от 22-річний Євген Бабич із Рубіжного має амбітні плани – потиснути руку Президенту України. І має неабиякі шанси, щоб втілити таку мрію в реальність. Адже він один із невеликої групи луганських рекрутів, який відібраний для служби в Окремому президентському полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.
– Коли я навчався в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка на вчителя фізичного виховання, то вже мав нагоду спілкуватися з першими особами держави. Попередній Президент України приїжджав до нас на відкриття спортивного об’єкту. Тоді він спілкувався з нами, студентами. Сподіваюсь, що під час служби матиму нагоду також поспілкуватися із чинним Президентом України – Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України, – наголошує молодий луганчанин.
Євген розповідає, що ретельно готувався до служби в президентському полку. Його не лякають особливості елітної частини. Зокрема, виснажливі стройові тренування чи фізичні навантаження. Навпаки, він очікує, що військова служба дозволить загартуватися і повернутись додому дорослішим та серйознішим.
Відео: Олександр Мостовий, Олег Шипуля (Військове телебачення України)
