Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Військові знають, що сучасна війна неможлива без надійної техніки – колісної або гусеничної. Так само вони знають, що не так багато користі від цієї техніки, якщо вона вийшла з ладу. Особливо, якщо мова про серце машини – її двигун.
Наш кореспондент мав змогу поспілкуватись із фахівцем, який все знає про процес налаштування двигунів та спеціальність моториста. Під час розмови він розкрив деякі секрети професії, без якої неможливе повноцінне відновлення військової техніки.
Отже, знайомтесь: майстер цеху ДП «Шепетівський ремонтний завод», учасник АТО Олександр Мануїлов.
«Подобалося вирішувати складні задачі»
− Щоб стати мотористом, треба любити цю професію. Я б її порівняв із професією хірурга. Тобто, це робота, що вимагає точності. Збирання мотору – тонка робота. Заміри робиш мікрометром, нутроміром. А це дуже точні прибори… Важкого тут нічого немає − просто все це треба любити. Вникати у цю роботу, − розповідає Олександр.
Він згадує, з чого в нього все почалося.
− У 12 років я захотів собі мопед. За ті гроші, що назбирав, зміг взяти найгірший, що був тоді. Звісно, на такому мопеді проїдеш − і він глохне. Тоді я почав вникати, шукати літературу про двигуни. І стало виходити непогано – сам «зробив» цей мопед: ходову, запалювання, раму, ну, електрику тато допоміг. Підказували спочатку, звісно – але робив сам. І за якийсь час у мене мопед став найкращим серед мопедів моїх знайомих… Минав час, хотілося щось міцніше. Перейшов на мотоцикли. Мені подобалося з ними працювати. Подобалися вирішувати складні задачі – наприклад, налаштувати запалювання. І так у мене воно пішло, − додає майстер.
За його словами, на строковій службі в армії Олександр теж працював із двигунами.
− Коли прийшов на завод, треба була освіта, щоб мати якийсь розряд. Тому пішов навчатися до Львівського автодорожного технікуму. Навчався безкоштовно, завод мій подбав про це – всі сесії мені оплачувались. Навчання подобалося. Держіспит склав на 5 балів із 5 можливих. Допомогло те, що перед навчанням встиг попрацювати на заводі, − зазначає співрозмовник.
«Хто хоче стати мотористом, ніколи не повинен поспішати»
Герой нашого матеріалу згадує перший двигун, який самостійно зібрав, – ЯМЗ 238.
− Цей двигун ставиться на 2С1 «Гвоздика» − самохідну артилерійську установку. Перші враження, коли закінчив роботу, надзвичайні: ти зміг це зробити! І потім з’являється ще більше завзяття. З’являється бажання вдосконалюватись – більше читати про свою справу. Із кожним робочим днем у тебе стає більше досвіду, стаєш справжнім фахівцем потрошку. І з часом вже можеш працювати із будь-яким двигуном, бо впевнений у собі, − зауважує Олександр.
Каже, що хоч він уже на посаді майстра, але досі все пам’ятає і може будь-який двигун зараз зібрати.
− В обов’язки моториста на підприємстві оборонної галузі входить налаштування двигунів техніки, що відновлюється чи ремонтується. І немає такого, що моторист налаштував двигуна так, як він хоче. Все здається згідно з прописаними вимогами, двигун у тебе приймають майстри ОТК… Взагалі, професія ця передбачає постійне читання спеціальної техлітератури. Ті ж самі зазори, наприклад, клапанів – усе про них написано у спеціальних книжках. Хоча на підприємстві досвідчений фахівець ці вимоги напам’ять знає… Той, хто хоче стати мотористом, не повинен ніколи поспішати. Не повинно бути такого: ай, якось піде! І завжди треба правильно оцінити ситуацію, − радить фахівець.
Він зазначає, що той, хто приходить до колективу працювати мотористом, зустріне згуртований колектив.
− Якщо щось ще не знаєш, тобі всі допоможуть, підкажуть: елементарно, як свердло заточити чи ще щось. І головне, якщо людина хоче, то вона розвиватиметься у своєму напрямкові. Були люди, які швидко розвивалися − в обід не сиділи, а читали спеціальну техлітературу. І за півтора місяця людина вже могла працювати на рівні із тими, хто пропрацював 5 років, наприклад. Головне – вчитися, вдосконалюватись і мати любов до цієї професії, − підбив підсумки майстер цеху ДП «Шепетівський ремонтний завод» Олександр Мануїлов.
