На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
На гостині в АрміяInform побував незвичайний доктор історичних наук, професор, який навчав наших воїнів… рукопашного бою. Наша розмова — з фахівцем Інституту дослідження Голодомору Дмитром Білим.
— Як ви опинилися в Донецьку, що вас туди привело?
— Спочатку — навчання. Узагалі, я народився в Макіївці, у 1967-му, а вже після школи вступив на історичний факультет Донецького національного університету. Там учився, там залишився працювати.
— Пане Дмитре, чому саме історію обрали як свою професію?
— Вона мені завжди подобалася. Ще в молодших класах перечитав підручники з історії аж до старших класів! Колись французький історик Марк Блок сказав, що історичні події цікавіші за художню літературу. Та й історія буває різна. Спеціалізація моя — повоєнна Німеччина, потім захопився історією українців, став кандидатом наук, доктором, професором. Українська історія дуже багата. А коли після здобуття незалежності стало можливим розповідати про неї правду — в істориків взагалі не було кінця-краю роботі…
— Розкажіть про своє спортивне життя.
— Змалку займався спортом «для себе», а ось коли у вісімдесятих «випустили з підпілля» східні єдиноборства, одразу пішов у секцію. А двобої — це ціла система: філософська, культурна, фізична. Це дуже захопило. Так збіглося, що якраз у ті ж роки мене захопила й заборонена історія України…
— Це в суцільно зросійщеному Донецьку?
— Насправді там завжди було й нині є дуже багато українських, якщо можна так сказати, людей. Проукраїнських. Шкода, що не всі наважуються виказувати переконання, свою любов до Батьківщини. Але таких людей справді дуже-дуже багато! Наприклад, на початку 1990-х ми створили організацію українського козацтва й до неї вступила велика кількість хлопців. До речі, говорять про «навезених» радянською владою жителів Донбасу. Але люди туди приїжджали з різних місць: у мене є знайомі із західноукраїнських областей, а я, мої батьки, які теж все життя працювали на шахті, походимо з Кубані.
— А як стало можливим те, що відбувається там нині?
— По-перше, не можна недооцінювати пропаганду, психологічний вплив. Там неозброєним оком було видно, що працюють професіонали. І вони ж працювали багато років над свідомістю людей! По-друге, критичну масу оцих «активістів» становили завезені автобусами персони. Місцеві це теж легко розрізняли. І вони були не такі, як наші активісти. Ми намагалися спілкуватися, а ці зайди у відповідь замість слів кидали в нас вибухові пакети, каміння…
— Дмитре Дмитровичу, коли ви з товаришами зрозуміли, що час розмов завершився?
— Надія в нас була довго. Але у двадцятих числах травня 2014-го вона зникла — коли в аеропорт неприховано заїхали на КамАЗах підготовлені військові, з Ростовської області. В англійців є поняття heartland, «серце землі» — тобто ключова точка певного простору, яку треба захопити, щоб опанувати ним. Так, ми знали, що захоплений Слов’янськ, що йдуть бойові дії в інших містах… Але Донецьк — це саме оце «серце землі». Коли з’явилися російські найманці тут, усім стало зрозуміло: шляху назад немає, буде бій на смерть.
— Коли наприкінці травня наші війська дали серйозного прочухана цим «зеленим чоловічкам»….
— Так! Я тоді на 90 відсотків був упевнений, що все скоро закінчиться. Але буквально за кілька днів до них прибула велика допомога, а наші війська не хотіли брати місто за будь-яку ціну, руйнувати його. Тоді я з родиною зібралися й поїхали до знайомих у Львів.
— У вас була робота?
— Так, я все-таки професор, такі викладачі на дорозі не валяються (сміється. — Авт.). У Львові працював професором в Академії мистецтв, директором наукової бібліотеки, викладав в Українському католицькому університеті та Державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.
— Коли долучилися до підготовки наших військовиків?
— Насправді ще в березні 2014 року з друзями почали виходити на протести, зупиняли, як могли, всю цю нечисть… А після переїзду повідомили про створення Української резервної армії, якою опікувалося Товариство сприяння обороні України. Вони знали, що я серйозно займався карате, мав навички психологічної реабілітації та технік саморегуляції. Викладацький досвід зрештою. Я тренував хлопців і проводив лекції про військову справу. До речі, багато що знадобилося зі знань козацького руху: навички партизанської війни, способи психологічного налаштування козаків тощо.
— Упевнений, що вас слухали з цікавістю.
— Справді! Приємно бачити: люди слухають не тому, що їх відправили на ці заняття. Видно, що інформація їм цікава.
— А як «спортивне» карате допомагало навчати рукопашному бою?
— Я займався академічним карате — шотокан — реальне бойове мистецтво, де вивчають бойові прийоми, дії зі зброєю та проти озброєного ворога.
— Чим займаєтеся нині?
— Продовжую займатися наукою. Маю досить багато статей з історії Голодомору, зокрема серед українців Кубані. Запросили працювати в київський Інститут дослідження Голодомору при Національному музею Голодомору-геноциду — провідним науковим фахівцем. Історія багато чого навчає: хочеться донесли людям інформацію про ті страшні події, їхні причини.
— Дякую за цікаву розмову, пане Дмитре!
Служба безпеки України у взаємодії з Урядом та керівництвом одного зі стратегічних заводів Харкова зірвала спробу рашистів отримати новітні технологічні розробки України у галузі паливно-енергетичного комплексу.
Президент України Володимир Зеленський під час поїздки на Донеччину відвідав поранених воїнів 95-ї бригади.
За минулу добу російські війська завдали по Донецькій області 2160 ударів. Армія рф застосувала авіацію, зенітні ракетні комплекси, артилерію.
Очільник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак уточнив інформацію щодо кількості загиблих внаслідок російського ракетного удару.
До 12 років позбавлення волі засуджено військовослужбовців армії російської федерації за жорстоке поводження з цивільними в селі Іванівка Чернігівської області.
Уповноважений представник Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець розповів, які є гарантії, що людина потрапить служити саме в ту частину, яку для себе обрала в рекрутинговому центрі.
Захищаємо світ
від 21000 до 51000 грн
Запоріжжя, Запорізька область
від 20000 до 50000 грн
Покровськ
Бахмутський ОБ ТрО (Військова частина А7270)
На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…