«При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала…
Все про 120-мм міномет М120-15 «Молот» кореспонденту АрміяInform розповів нинішній головний конструктор ПАТ «Завод “Маяк”» Олександр Гордєєв.
До початку військової агресії Росії проти нашої держави питання про виробництво вітчизняних мінометів не розглядалося. Здавалося, що запасів 120-мм мінометів 2Б11 радянського виробництва вистачає. Ситуація змінилась після першого етапу війни і втрат. Інші держави нам таку зброю продавати не поспішали.
- Яке майбутнє чекає на міномет зі «складною» історією?
— У 2015 році ухвалено рішення організувати випуск 120-мм мінометів на українському підприємстві з вітчизняних матеріалів. На київському підприємстві «Завод “Маяк”», який входить до Державного концерну «Укроборонпром», у стислі терміни розробили та створили власний міномет — М120-15 «Молот».
Довідково.
З 1981 року 120-мм міномети 2Б11 виробляли на Мотовиліхінських заводах винятково на території РФ. Україна виробництва мінометів до розпаду СРСР не мала.
— На практиці одразу відтворити, на перший погляд, просту і зрозумілу конструкцію, а головне надійну, виявилось не так і просто. Після випуску першої партії виникли і перші проблеми.
З часом між виробником і замовником в особі військових виникли напружені стосунки, внаслідок чого у військах перебуває близько трьохсот мінометів, які офіційно на озброєння армії повноцінно так і не прийняли. «Олії у вогонь» підлили трагічні випадки із загибеллю й травмуванням військовослужбовців, пов’язані з «Молотами» та розголос у медіа. Поряд з цілком слушними проблемами висловлювали і «здогадки», про які самі артилеристи говорили: «Подумайте самі, хіба це не безглуздя?».
Попри проблеми, які виникають завжди, коли підприємство починає випускати нову, невластиву йому продукцію, у процесі серійного випуску такі зразки зазнають вдосконалення й усунення конструкторських і виробничих вад. Зброя проходить випробування, де з’являються зауваження та рекомендації від замовника.
Завод «Маяк» бореться за те, щоб міномет «Молот» прийняли на озброєння, щоб наша армія не відмовилась від нього. На виробництво майже 300 одиниць витрачені великі гроші. У 2015-му його розробили і налагодили виробництво в дуже обмежені терміни з недоліками, які нині ми вже усунули. Військове представництво перевіряє якість мінометів, далі міжвідомча комісія ухвалюватиме остаточне рішення щодо подальшої долі «Молота», — говорить Олександр Гордєєв. — Нам дуже важливо виробляти такий міномет у себе вдома, в Україні. Адже переваги очевидні. Незалежність від закордонних поставок як самих мінометів, так і комплектуючих, вирішує проблему з ремонтом, сприяє процвітанню виробничої бази, наш робітник та інженер мають роботу, а разом з цим заробітну плату, як результат — ситу українську сім’ю. Коли країна, що воює, випускає якийсь зразок зброї та постачає її власній армії, це не тільки посилює обороноздатність її самої, а й відкриває широкі можливості на міжнародному ринку зброї. І для нашої країни зайва копійка не завадить.
- Удосконалення «Молота»
— Як відомо, міномет має класичну схему, яку розробив ще під час Першої світової капітан британської армії Стокс і яку використовують донині. Міномет становлять п’ять основних частин: ствол з казенником, запобіжник від подвійного заряджання, опорна плита, двонога-лафет і приціл.
– ствол міномета виготовлений з якісного металу з відповідною обробкою каналу ствола, гарантовано витримує 5000 пострілів, що офіційно підтверджено; – стволи виготовляють на одному з державних київських підприємств; – запобіжник від подвійного заряджання — з біметалевої пари (залізо+бронза), що забезпечує постійно легкий хід елементів запобіжника та значно зменшує загрозу корозії; – опорна плита, створена за натовським зразком, дає змогу впевнено працювати як з піщаного ґрунту, так і з гірського ландшафту; – двонога-лафет: значно покращена робота механізму вертикального наведення, хід механізму став більш м’яким і плавним, виготовлення деталей тепер відчутно якісніше; – використані штатні мінометні приціли. У майбутньому планується оснастити «Молот» стандартними прицілами, які стоять на мінометах країн НАТО.Вдосконалений «Молот» зазнав основних конструктивних змін і незабаром теж буде представлений:
У цілому підготовлено низку змін, які дозволять українському міномету використовувати міни держав-учасниць НАТО.
- Чому вибухають?
— Річ у тім, що вибухали як «Молоти», так і 2Б11. Жодного випадку нині, який підтвердив би факт вибуху міномета через конструктивні дефекти не підтверджено, — стверджує Олександр Гордєєв. — Адже міномет — це тип зброї, який суттєво не змінився за сотню років. Людський чинник — найбільший ризик. Ти можеш легко зняти корону, бо тобі треба швидко накидати міни, або під час інтенсивних боїв замість 5 тисяч мін, передбачених конструкцією, можна завантажити 7 тисяч. Міномети самі не вибухають і не винні, коли розрахунки належним чином не підготовлені. Або виникає зухвала самовпевненість і порушують накази, статути, написані людською кров’ю, нехтують заходами безпеки. Адже дуже простий спосіб покласти відповідальність на плечі виробника міномета. А хто відповість за бойову підготовку артилеристів? Утім, крапку в цій історії ще не поставлено. Останнє слово за слідчими органами…
- Осічка й подвійне заряджання
— Розрив ствола міномета можливий внаслідок подвійного заряджання. Інколи міна, яка потрапляє у ствол, дає осічку. Найчастіше це відбувається внаслідок недбалого зберігання мінометних пострілів. У боєприпасах зволожується запал або порох у метальних зарядах. Під час заряджання такого пострілу відбувається осічка. За втрати контролю за мінометом, коли постріл не зафіксований, а осічку «проморгали», і відбувається подвійне заряджання. Іншою причиною вибуху міни у стволі є нештатне спрацювання детонатора, як наслідок перевищеного терміну зберігання, або їх неналежних умов. У такому випадку ні міномет, ні обслуга не є причиною вибуху, — розповідає головний конструктор ПАТ «Завод “Маяк”» Олександр Гордєєв.
Слід пам’ятати, що людина і зброя безпечні тільки окремо одне від одного. Тому в армії необхідно стимулювати професіоналізм, підвищувати виучку, прищеплювати відповідальність за своє життя та товаришів по зброї.
Виробникам зброї, своєю чергою, слід постійно жорстко контролювати якість продукції, використовувати новітні наукові розробки, щоб забезпечити максимальну ефективність вітчизняної зброї, що краще збереже життя наших військових. Наостанок — якісні міномети виб’ють ґрунт з-під ніг російських пропагандистів та їх добровільних помічників і підвищать престиж українського ОПК.
