Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У 1918‒1919 роках увесь відомий світ уразила епідемія смертельної хвороби, згодом названою іспанським грипом або «іспанкою». Збережені архівні дані не дають змоги визначити точну кількість жертв «іспанки», але за офіційними підрахунками, від 17 до 50 млн осіб! Зауважимо, що навіть «нижня межа» підрахунків значно перевищує кількість жертв Першої світової війни — 10 млн осіб.
Варто зазначити, що у країнах були різні масштаби епідемії, відповідно, неоднаковим був і її вплив на суспільство. Наприклад, якщо подивитися на статистику «іспанки» 1918‒1919 років у Європі, то виявиться цікава закономірність: чим північніше розташована країна, тим менше її торкнулася пандемія. Так, смертність від іспанського грипу в Сербії становила 4,2% всього населення (найвища в Європі), у Греції — 2,4%, в Італії — 1,7%, в Іспанії — 1,4%, у Німеччині — 1%, Англії — 0,6%, у Данії — 0,4%.
Походження вірусу «іспанки»
Звідки почалося поширення вірусу, досі точно не встановлено. Заважала з’ясуванню походження «іспанки» тогочасна воєнна цензура Першої світової, яка категорично не пропускала відомості про масові захворювання ані в листуванні солдатів, ані в пресі.
Цікаво, що цей грип і названий «іспанським» саме через те, що Іспанія не брала участі у війні, і її преса першою почала висвітлювати перебіг епідемії загадкової хвороби з частими смертельними наслідками. Лише згодом дослідники встановили: перші закриті відомості про іспанський грип з’явилися навесні 1918-го в США.
Сучасні науковці допускають, що першоджерело вірусу «іспанки» — в Китаї. Саме там знайдені відомості про перші випадки хвороби, які спостерігалися восени 1917 року. Найімовірніше, хворобу, пізніше названу «іспанкою», перенесли хвилі китайських емігрантів, які на початку XX століття «котилися» на північно-західне узбережжя Америки. Наступним трампліном для стрімкого поширення пандемії стали численні підрозділи армії США, які навесні 1918-го почали прибувати до Франції.
Однак є факти про те, що випадки іспанського грипу в європейських арміях зафіксовані ще у 1914‒1917 роках. Інформація про це у 2016 році розміщена в «Журналі китайської медичної асоціації». Дослідники стверджують: «іспанка» охопила фронти Першої світової до «офіційної дати» — 1918 року, але цензурні органи протиборчих країн майстерно приховали відомості про епідемію.
Точно відомо лише те, що першою армією, якій іспанський грип завдав шкоди, що можна порівняти з військовими втратами, стала німецька.
Роль «іспанки» в поразці Німеччини в Першій світовій війні
Навесні 1918 року події на фронтах розвивалися дуже стрімко: в березні кайзерівська Німеччина перемогла Росію і всі сили кинула на Захід, плануючи швидко розбити Англію та Францію, поки тим не підоспіла допомога зі США. До середини літа німецький Генштаб провів три успішні великі наступи, майже розгромивши французькі й частину союзних сил.
Але запланований на 15 липня новий масштабний удар захлинувся буквально за кілька днів. Саме тоді в секретних повідомленнях начальника Генштабу Еріха Людендорфа з’явилася інформація, що кожен десятий німецький солдат захворів на важку форму грипу.
Тепер, після десятиліть досліджень, науковці припускають, що велика схильність саме німецьких солдатів до хвороби пов’язана з недоїданням — помітно, що англо-французькі війська влітку 1918 року не зазнали таких серйозних труднощів через епідемію. Як зазначав Володимир Ленін, «добре організований голод» через економічну блокаду спостерігався у Німеччині вже з 1915 року. Тож російський воєначальник і воєнний історік Андрій Зайончковський подає такі відомості: у 1918-му добовий пайок німецького солдата містив лише 2500 кілокалорій, тоді як французького — 3900, а англійського — 4300 ккал.
Удар епідемії по кайзерівській армії був відчутнішим, ніж для Великої Британії чи Франції ще й тому, що для німців весняно-літній наступ 1918 року був останнім шансом перемогти, а його провал означав програш у світовій війні, навіть якби союзники розпочали свій наступ із суттєвим запізненням.
Ніхто не сумнівається, що ослаблення німецької армії недоїданням та хворобами допомогло союзникам переломити ситуацію на фронті. Уже 8 серпня 1918-го британські війська за підтримки французів і американців завдали німцям серйозної поразки (Битва при Ам’єні) і перейшли у так званий Стоденний наступ — серію операцій союзних військ, що призвели до підписання перемир’я (11 листопада) — з подальшою капітуляцією й остаточним крахом Німецької імперії та завершенням Світової війни.
Цікаво, що американські війська, всупереч поширеній у США думці, практично не зіграли суттєвої ролі в цьому переломі війни, адже були настільки уражені «іспанкою», що зуміли висунутися в райони бойових дій тільки у вересні 1918 року. За підрахунками, від «іспанки» армія США втратила приблизно стільки ж людей, скільки від вогню противника в Першій світовій.
***
До речі, на територію сучасної України іспанський грип проник улітку 1918 року з німецькими солдатами, але особливо значний спалах в Україні, на Кубані й Дону почався взимку 1918‒1919 років — після прибуття в порти Одеси, Севастополя і Новоросійська британських і французьких солдатів. Багато з них перед цим побували на Балканах та Близькому Сході, тобто у регіонах із найбільшим розмахом пандемії «іспанки».
