Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Десантник «Ангел» пройшов серйозну диверсійну підготовку в підрозділі спеціального призначення, весь офіцерський склад якого мав реальний бойовий досвід. Утім, доля його склалася так, що війну на Донбасі він розпочав у добровольчому підрозділі. В одному із боїв, уже в лавах ЗСУ, він втратив обидві ноги…
Київський військовий шпиталь. «Ангел» – старший стрілок Михайло Лупейко – сидить на ліжку в палаті для важкопоранених. На відміну від більшості інших, не ховає від сторонніх оголені кукси ампутованих вище колін ніг. Чоловік абсолютно врівноважений і доброзичливий. Спостерігаю таке не вперше і знаю, що це властиво дуже сильним людям, здатним контролювати найпотужніші емоції.
– Бачу, друже, допомога психолога тобі не потрібна. – Усміхаюся.
– Відвідує нашу палату одна чарівна й неабияк розумна жінка, професійний медик-психолог, яка намагалася допомогти раніше. – Відповідає Михайло. – Я спочатку відбувався від неї жартами. А коли це не подіяло, розповів їй та показав відеозаписи, як під час кількох буремних періодів у нашій країні сам збирав, виводив на мітинги протесту по п`ятсот і більше чоловік, не допускаючи жодного насильства з опонентами.
При цьому принципово не був членом політичних партій або рухів. Знання ж із загальної психології та психології поведінки натовпу здобував не один рік самоосвітою. Певна мудрість приходила з не раз м`ятими боками – якщо помилявся у виборі лінії поведінки з людьми. Додайте два з половиною роки війни в лавах добробату, ЗСУ, в роті капітана «Вітра», якого за непересічність знає вся країна…
Солдатом «Ангел» марив про офіцерську кар`єру, однак доля розпорядилася по-своєму: через сімейні обставини мусив повернутися у цивільне життя, переїхати мешкати до Криму. А з початком війни на Донбасі мимоволі потрапив у добробат.
Син кадрового військового «Ангел» строкову чесно відслужив у 1-й аеромобільній дивізії. Залишився у війську надстроковиком, пройшовши серйозну диверсійну підготовку в підрозділі спецпризначення, весь офіцерський склад якого мав реальний бойовий досвід. Почав подумувати про офіцерську кар`єру, однак доля розпорядилася по-своєму: через сімейні обставини Михайло мусив повернувся у цивільне життя, переїхати мешкати до Криму.
Потім брав участь у двох революціях – Помаранчевій та Гідності, а з початком війни подався на Донбас. У Збройні Сили одразу не потрапив, бо особова справа спецпризначенця «загубилася» у кримських військкоматах. Але в один із добробатів його прийняли, мов рідного. Слухаючи лаконічні розповіді чоловіка про нескінченні виснажливі бої, дивуюся глибині його тактичних знань. Цікавлюся, звідки вони в нього, бо ж на посаді старшого стрілка їх не здобудеш.
Між боями й обстрілами на шахті «Бутівка» під Донецьким аеропортом «Ангел» буквально переслідував свого легендарного командира, просячи допомогти освоїти бойовий статут у частині роти в теорії й на практиці. А практики було, хоч відбавляй
– Справжні військові знання були чи не найголовнішою причиною, з якої я добився переводу до ЗСУ, – розповідає Михайло. – Добробатівці, на мою думку, на початковому етапі війни гідно воювали не стільки за допомогою знань й умінь, скільки завдяки силі духу. Якось на Світлодарській дузі шанований нами за відвагу командир наказав у лоб атакувати гарно укріплений блокпост – без попередньої розвідки, підтримки техніки й артилерії. Я тоді вже як «Отче наш» знав бойовий статут у частині відділення і взводу. Почав його переконувати: мовляв, схаменися, друже, там на сто відсотків влаштована пастка. Доводив, що «сепари» тут воюють напрочуд грамотно, напевне, вже пройшли російський вишкіл. Не вговорив, й у нас були втрати…
У Збройні Сили Мишко перевівся до підрозділу відомого усій країні офіцера 93-ї бригади на позивний «Вітер», який за рік війни доріс від солдата-стрілка до командира механізованої роти. Між боями й обстрілами на шахті «Бутівка» під Донецьким летовищем «Ангел» буквально переслідував цього офіцера, просячи допомогти освоїти бойовий статут у частині роти в теорії й на практиці. Герой, звісно, в такому навчанні відмовити не зміг, а практики було хоч відбавляй…
