Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Юля закінчила Дубенський медичний коледж і Рівненський державний гуманітарний університет. Після навчання дівчина пішла до військкомату і попросилась до війська. Вона знала, що медики потрібні на передовій. Її направили до «Десни» на курси бойових медиків, а згодом до механізованої бригади, яка вже виконувала бойові завдання на Сході. Так і почався новий етап у житті дівчини – військового медика.
Юля виросла в багатодітній родині на Рівненщині. З армією пов’язав своє життя її старший брат Олександр − капітан, випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а менший, Павло, проходить службу за контрактом.
Дівчина тривалий час була бойовим медиком одного з артилерійських підрозділів, за її плечима декілька ротацій на Сході. А її мрія стати офіцером справдилась.
− Я пішла на курси лідерства при Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Через рік навчання отримала офіцерське звання і взвод управління в підпорядкування, − розповідає Юлія. − Звісно, що мені важко і ще потрібно багато чому навчатись, але мені є з ким порадитись і попросити про допомогу, − каже дівчина. − У нашому дивізіоні проходять службу досвідчені, з бойовим досвідом офіцери та сержанти, то ж не цураюсь їхніх порад та підтримки, − продовжує вона.
Служба в артилерії потребує певних знань та навичок, більшість з яких набувають з досвідом. Юлія постійно навчається, щоб зростати як професіонал та командир, від якого залежить успішне виконання бойового завдання, збереження життя підлеглих і підтримка піхотних підрозділів у разі загострення ситуації на передовій.
