А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Старший бойовий медик механізованої роти молодший сержант Аліна Шевчук в армії майже рік. Разом зі своїм підрозділом виконує бойове завдання на Донеччині.
До початку військової служби в дівчини вже був певний професійний досвід. Після закінчення медичного коледжу в Бершаді на Вінниччині Аліна вісім років працювала в Кодимській районній лікарні медичною сестрою хірургічного відділення. Отже, коли потрапила в армію, була добре підготовленим фахівцем. У навчальному центрі «Десна» пройшла курс підготовки як бойовий медик і з підрозділом зайшла на ротацію.
Досвід роботи в лікарні дозволив Аліні без проблем вписатись у дружний колектив роти, кістяк якого становлять досвідчені військові, які воюють ще з першого року війни.
— За час ротації в нас був один легко поранений хлопець, йому своєчасно надали допомогу на ВОПі товариші і доставили до нас. До речі, побратими зробили все правильно і доволі професійно. Тож ми промили рану, щоб накласти нову пов’язку. А вже санітарний автомобіль батальйону доставив його у військовий шпиталь, — розповідає військовий медик.
Той поранений вже повернувся в підрозділ і продовжує виконувати завдання.
Окрім того, лікує вона і своїх колег від застуди. Зима хоч і не була тривалою, але часом були і 20-градусні морози. До Аліни залюбки звертаються, хлопці знають — Аліна порадить, зміряє температуру, тиск, за потреби дасть пігулки, поспілкується, пригостить чаєм. А якщо щось серйозніше — то направить вже до лікарів. Це теж має свій позитивний вплив на чоловічий колектив.
Вдома на Аліну чекає десятирічний син Влад. Хлопчик сумує за мамою, але як майже дорослий — розуміє її службу, вчиться добре, про що бадьоро «доповідає» щоденно телефоном.
— Я давно мріяла про службу, але думала що не впораюсь із обов’язками чи підведу колектив, — каже вона. — Я тут як сімейний лікар — весь час із пацієнтами.
