Про обмін полоненими і співпрацю з ООН, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста і права військовозобов’язаних та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала в Уповноваженого Верховної Ради…
Віцепрем’єр-міністр України — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський про державне оборонне замовлення та українську космічну програму.
– Ще в липні Кабмін поповнився новим відомством — Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості. Ідея створити новий орган виконавчої влади, який опікувався б питаннями промисловості, обговорювалось вже тривалий час. Вас призначили очільником цього міністерства. Розкажіть, будь ласка, які галузі нині є стратегічними для України?
– Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості розробило проєкт постанови Кабміну, в якому даватиметься визначення, що собою являє стратегічна галузь економіки України, перелік цих галузей і закріплення їх за певними міністерствами нашої держави. Зараз він на погодженні. Принципові питання узгодженні, залишилось кілька аспектів, які ми повинні вирішити з Міністерством економіки, щоб розподілити наші повноваження.
– Нині чимало розмов точиться щодо того, що потрібна реформа Укроборонпрому та загалом оборонної промисловості. Які кроки здійснюються в цьому напрямі?
– Справді, це питання піднімалося вже давно. І ми фактично одразу після утворення міністерства стратегічних галузей промисловості почали розробляти концепт реформи державного концерну. У команди, яка на той час працювала в концерні, було своє бачення цих змін. Ми обмінювалися точками зору. Зрештою, я доповідав Президенту України і прем’єр-міністру концепцію реформи Укроборонпрому, яку він схвалив, але вона ще підлягає розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України. Водночас чимало точиться зараз дискусій щодо проєкту закону 3822, в якому передбачено напрями реформи підприємств, які нині входять до складу Укроборонпрому. Також хочу зазначити, що уряд наприкінці минулого року ухваливши рішення передати перші 17 підприємств та два підприємства управління акціями Фонду держмайна фактично розпочав реформу Укроборонпрому.
– Чимало підприємств і проєктів оборонно-промислового комплексу були тісно пов’язані із Росією. На Вашу думку, що з цим робити і чи повинна Україна вкладати кошти в створення нових виробництв, щоб замінити російський компонент вітчизняним?
– У 2014 році гостро постала проблема у програмі імпортозаміщення, бо наші підприємства багато в чому були зав’язані на коопераційні російські виробництва. Нині ми просунулися вперед. Багато підприємств за власні кошти здійснювали таку переорієнтацію. Але все ж це повинна бути цілеспрямована робота уряду щодо імпортозаміщення. Ми як міністерство переформатували зараз комісію з імпортозаміщення і сподіваємось, що ця робота буде поставлена на серйозний міжвідомчий рівень.
– Перед новим роком було підписано контракт на постачання в інтересах Міноборони трьох АН-178. На які терміни реалізації цього проєкту варто очікувати?
– Так, вперше в історії незалежної України Міністерство оборони замовило 3 нових літаки. Це знакова подія, сподіваємось, що це лише початок. Для того, щоб функціонував нормально наш авіапром, мова має йти про десятки замовлень. І цьогоріч готується замовлення на 4 літаки Ан-74. А щодо тих літаків, що вже замовлені, термін постачання першого АН-178 це 2023 рік. Графіки виготовлення літаків на підприємстві вже складені.
– В одному з інтерв’ю Ви сказали, що самостійно підприємству «Антонов» вижити важко на тлі таких гігантів, як «Боїнг», «Ейрб́ас» і нам треба якось кооперуватись. Чи можливі в майбутньому такі міжнародні проєкти?
– Справді, на світовій арені залишились ці два потужні гравці. У нас є напрацювання щодо співробітництва можливого з компанією «Боїнг». Я не відкидаю, що під час мого візиту до США ми з цими пропозиціями звертатимемось до компанії «Боїнг», зокрема щодо можливої локалізації виробництва літаків цієї компанії в нас на «Антонов».
– А чим «Антонов» може зацікавити таку компанію, як «Боїнг»?
– Через коронакризу у «Боїнг», як і в багатьох компаній, суттєво зменшилась кількість замовлень. Зараз всі шукають нові ринки та можливості. Ми перед собою ставимо амбітні цілі, щоб розвивати нашу бойову авіацію. Сподіваюсь, саме в цьому напрямі кооперація з «Боїнг» для нас буде корисною.
– В Україні триває війна, з огляду на це експерти вважають, що галузь виробництва боєприпасів є пріоритетною. Як ви плануєте її розвивати?
– Буде розглядатись нова програма розвитку боєприпасної галузі і спецхімії. Думаю, що питання щодо створення в Україні власної боєприпасної галузі є одним із найважливіших. І тут нам потрібні будуть інвестиції, бо не всі компоненти ми можемо в Україні виготовити.
– Якщо говорити про оборонно-промисловий комплекс, які ще пріоритетні напрями визначені, окрім галузі з виробництва боєприпасів?
– Безперечно, це ракетна програма — від високоточних протитанкових ракетних комплексів і до оперативно-тактичних. Також все, що пов’язане з ППО і протиракетною обороною. Безумовно, це автоматизовані системи управління військами. Це безпілотні літальні апарати і взагалі роботизовані платформи і комплекси. І безперечно, не слід забувати про військово-морську складову.
– Наскільки реально для України мати ближчим часом корвет?
– Контракт із Туреччиною щодо корветів підписаний. І зараз повинна бути максимально інтенсивна робота, щоб відпрацювати максимально локалізацію цих корветів на підприємствах нашого оборонно-промислового комплексу, найперше суднобудівних.
– Якими є пріоритетні напрями державного оборонного замовлення 2021 року і наскільки вдалося виконати Держоборонзамовлення минулого року?
– Якщо говорити про Держоборонзамовлення 2020 року, то Міністерство оборони доповіло, що воно виконане на понад 99%. Щодо інших державних замовників ситуація приблизно така — понад 90%. Але сказати, що я задоволений процесом, не можу. Отой хаос наприкінці 2020 року, коли була лавина внесена різних проєктів уряду, які потім стали рішеннями, щодо змін до Держоборонзамовлення, не викликає ентузіазму. Ми в ДОЗ 2021 повинні ці всі негативні моменти прибрати і повинні мати відхилення протягом року не більше 5-7% від того, що буде прийнято. Щодо пріоритетів — це закупівля новітньої техніки, яка має превалювати над ремонтом старої. Армія наша повинна все найкраще, що є нині і чим її може забезпечити ОПК. А це і ракетні комплекси, і ракетні системи залпового вогню, і протитанкові ракетні комплекси, і новітня бронетанкова техніка.
– Також в одному з інтерв’ю ви розповідали про створення агентства оборонних технологій. Якими будуть його завдання?
– Наказом міністра створена робоча група з розробки концепту агенції з оборонних технологій. Це щось на кшталт американської DARPA. Ми її бачимо в плідній співпраці з Міністерством оборони та із залученням Національної академії наук. Структура ця має займатись новітніми технологіями, які можуть у майбутньому прислужитися нашій армії. Це має бути дуже динамічна, не замкнена структура. Ми плануємо залучати сюди і студентів. От, наприклад, на базі КПІ є цікава платформа Sikorsky Challenge.
–Чи запрацював уже Державний цільовий фонд підтримки оборонної промисловості?
– Він ще не запрацював. Є наказ про розробку і доопрацювання всіх можливих пропозицій і варіантів, тому що структура повинна бути прозорою. Думаю, не обійдеться без ухвалення відповідних законів. Мабуть, будемо змушені вносити зміни до бюджетного кодексу, щоб суспільство розуміло, які джерела наповнення фонду і на які завдання вони будуть спрямованні. А завдання – це розвиток ОПК, найперше технологічний, переоснащення, бо ми суттєво відстаємо від конкурентів. Але маємо активи, які при правильній акумуляції можуть дати нам поштовх для руху вперед.
– Україна — космічна країна, має АКБ «Південне», «Південмаш», але не має супутника на орбіті. Зараз наші військові отримають дані від колег з-за кордону. На Вашу думку, наскільки реально говорити про український супутник?
– Мені соромно, що в Україні ось уже три роки немає загальнодержавної науково-технічної космічної програми. Проте уряд у січні місяці схвалив концепцію такої програми на 2021-2025 роки. Сподіваюсь, до квітня ми представимо програму, погоджену з усіма зацікавленими міністерствами і відомствами, на розгляд уряду. Наша держава дійсно не має жодного супутника на орбіті. І що там зараз два наносупутники, які запустили наші студенти, свідчить: держава не надавала суттєвого значення розвитку ракетно-космічної галузі. Президент поставив завдання цьогоріч запустити космічний апарат. Він є у КБ «Південному», але треба ще здійснити перевірочні роботи. Супутник оптико-електронного спостереження Землі «Січ-2-30» в рік 30-річчя незалежності України, сподіваюсь, буде запущений. Але це в разі, якщо ми домовимось оператором, який надає пускові послуги. Розрізнення в цього апарата близько 8 метрів, це не допоможе у вирішенні завдань наших військових, тому ми працюємо над тим, щоб вирішити питання запуску космічних апаратів вищої роздільної здатності — до півметра. А взагалі Україна повинна мінімум 1 космічний апарат в рік запускати.
– Щодо української ракетної програми, які перспективні проєкти ви можете назвати?
– КБ «Південне» працювало тривалий час із іноземним замовником по проєкту «Грім-2». Сподіваюсь, ми активізуємо роботи по проєкту «Сапсан». Також у планах цьогоріч у Держоборонзамовленні поставити на озброєння перший дивізіон ракет «Нептун», розробки ДК «Луч». Також у проєкті закупівля РСЗВ «Вільха». Можливо, буде у Держоборонзамовленні модернізація комплексу «Точка-У».
–Яким ви бачите Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості у перспективі?
– Завдання на найближчий час — це затвердження стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України, його реформування і зокрема концерну «Укроборонпром». Також створення відповідних холдингових компаній за напрямами. А ще ми хотіли б, щоб був ухвалений закон про державну промислову політику. Опікуємось ми такими питаннями, як титанова галузь. На мій погляд, тут ми повинні мати повний замкнений цикл. Те саме і щодо водневої тематики і рідкоземельних металів.
